Мы ВКонтакте

Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча

1. Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії України, а також щодо їх близьких родичів, вчинена у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій у зв'язку з їх державною або громадською діяльністю -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

3. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, тяжких тілесних ушкоджень у зв'язку з їх державною або громадською діяльністю -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна робота органів державної влади та об'єднань громадян, їх авторитет, а додатковим обов'язковим об'єктом - недоторканність державних чи громадських діячів, їх здоров'я.

2. Перелік осіб, які можуть бути потерпілими від цього злочину, дано у ч. 1 ст. 346, і він є вичерпним (див. також коментар до статей 112 і 344). Про поняття близьких родичів див. коментар до ст. 115.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) погрозі (ч. 1 ст. 346);

2) заподіянні тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 346) або тяжких (ч. 3 ст. 346);

3) нанесенні побоїв (ч. 2 ст. 346);

4) вчиненні інших насильницьких дій (ч. 2 ст. 346).

Відповідальність за ч. 1 ст. 346 настає за погрозу вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, викраденням або позбавленням волі зазначених у ній осіб.

Погроза заподіянням шкоди здоров'ю має місце тоді, коли потерпілому погрожують побоями, заподіянням тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості, у т. ч. шляхом застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин, електроструму тощо. Про поняття погрози вбивством і погрози знищенням майна див. коментар, відповідно, до статей 129 і 195. Про поняття позбавлення волі або викрадення людини див. коментар до ст. 146. Погроза пошкодженням майна полягає у залякуванні потерпілого погіршенням якості, зменшенням цінності речі або приведенням її на якийсь час у не придатний до використання за цільовим призначенням стан.

Про поняття тяжких, середньої тяжкості, легких тілесних ушкоджень і побоїв див. коментар, відповідно, до статей 121, 122, 125 і 126.

Під іншими насильницькими діями розуміється застосування будь-якого насильства, яке не охоплюється поняттям тілесних ушкоджень і побоїв. Це, зокрема: незаконне позбавлення волі, викрадення, зв'язування, насильницьке застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин, електроструму тощо.

Обов'язковою ознакою погрози є те, що вона пов'язана з державною або громад-ською діяльністю державного чи громадського діяча.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 346, вважається закінченим з моменту доведення погрози до потерпілого, а злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 346, з моменту застосування до потерпілого насильства, нанесення побоїв чи заподіяння тілесних ушкоджень.

4. Суб'єктом цього злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - 14-річного віку.

Погроза вбивством щодо осіб, перелік яких міститься у ч. 1 ст. 346, вчинена членом організованої групи, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 346 і ч. 2 ст. 129.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.