Мы ВКонтакте

Стаття 386. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового розслідування, тимчасових слідчих та спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок - караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

 

Коментар:

 

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, діяльності органів досудового слідства та дізнання, тимчасових слідчих і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, який забезпечує всебічне, повне і неупереджене розслідування і судовий розгляд відповідних справ, а також права вказаних у ст. 388 осіб як суб'єктів кримінального, цивільного, адміністративного чи господарського процесу або парламентського розслідування, а додатковим - психічна недоторканність особи.

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) свідок; 2) потерпілий; 3) експерт.

Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, які підлягають установленню по даній справі. Так, у кримінальній справі свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, у т. ч. про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними.

Потерпілим визнається особа, якій правопорушенням (злочином чи адміністративним правопорушенням) заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Експертом визнається особа, яка має необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання для давання висновку з досліджуваних у справі питань і призначена у встановленому законом порядку для проведення експертного дослідження і давання експертного висновку.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням суспільно небезпечних дій у формі:

1) перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого або експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання;

2) примушування вказаних осіб до відмови від давання показань чи висновку;

3) примушування їх до давання завідомо неправдивих показань чи висновку;

4) підкупу свідка, потерпілого чи експерта;

5) погрози вчинити вбивство, насильство, знищення майна свідка, потерпілого або експерта чи їх близьких родичів або розголосити відомості, що їх ганьблять.

Під перешкоджанням у ст. 386 розуміється створення будь-яких перепон, які унеможливлюють або суттєво ускладнюють з'явлення свідка, потерпілого чи експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання. Перешкоджання з'явленню зазначених осіб до інших органів (наприклад, до місцевих державних адміністрацій, постійних парламентських комітетів, відділів чи управлінь юстиції) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 386, і може тягнути кримінальну відповідальність лише тоді, коли утворює склад іншого злочину (наприклад, погрози вбивством (ст. 129)).

Про поняття суду див. коментар до ст. 382. Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції та слідчі органів безпеки. Органами дізнання є: міліція; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні, а також у визначених кримінально-процесуальним законодавством справах: податкова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ; начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання; командири кораблів; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів і виховно-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи прикордонної служби.

Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України створюються парламентом у межах його повноважень для підготовки і попереднього розгляду питань Верховною Радою України. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України створюються парламентом для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Організація та порядок діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України встановлюються законом.

Примушування як ознака злочину, передбаченого ст. 386, - це схилення потерпілого всупереч його волі до відмови від давання показань або висновку чи до давання завідомо неправдивих показань чи висновку. Під показаннями розуміються будь-які свідчення потерпілого у справі, в якій його викликано (запрошено) до зазначених у ст. 386 органів. Про поняття показання і висновку див. коментар до ст. 384.

Перешкоджання може бути вчинене у будь-який спосіб - шляхом застосування насильства, погроз, іншим чином. Способом примушування закон називає погрозу, змістом якої можуть бути: а) вбивство; б) насильство; в) знищення майна; г) розголошення відомостей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів. Така ж погроза виступає способом вчинення цього злочину у п'ятій його формі, з тією лише відмінністю, що вона вчинюється з помсти за раніше даний свідком, потерпілим чи експертом показання чи висновок.

Якщо спосіб перешкоджання, примушування або підкупу містить склад самостійного злочину, вчинене потребує додаткової правової оцінки за статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за такий злочин.

Про поняття погрози вбивством див. коментар до ст. 129. Застосування винним погрози вбивством при вчиненні цього злочину утворює ідеальну сукупність злочинів і за наявності підстав потребує кваліфікації за статтями 386 і 129.

Під погрозою насильством у складі цього злочину розуміється залякування потерпілого застосуванням до нього чи його близьких родичів будь-якого виду фізичного насильства (небезпечного для життя чи здоров'я особи або такого, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи), а також вчинення інших дій насильницького характеру (зокрема незаконного позбавлення волі, зґвалтування, насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом). Застосування такої погрози при вчиненні розглядуваного злочину охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 386, і додаткової кваліфікації за іншими статтями Особливої частини КК не потребує.

Про поняття погрози знищення майна див. коментар до ст. 195. Така погроза повністю охоплюється ст. 386 і додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує. Погроза пошкодження майна свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів не є ознакою об'єктивної сторони цього злочину, а тому застосування її особою при перешкоджанні з'явленню свідка, потерпілого, експерта до зазначених вище органів чи примушуванні їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку не утворює складу злочину, передбаченого ст. 386.

Про поняття підкупу див. коментар до статей 27, 157, 160, а про поняття відомостей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їхніх близьких родичів, - коментар до ст. 154. Особливістю таких відомостей є те, що, на відміну від відомостей, погроза розголошення яких утворює ознаку вимагання, потерпілий не лише бажає зберегти їх у таємниці, а й вважає, що їх розголошення скомпрометує або принизить честь і гідність його чи близьких йому осіб.

Закінченим цей злочин вважається при вчиненні його: у першій, другій та третій формах - з моменту вчинення дій, які утворюють перешкоджання чи примушування, незалежно від того, чи вдалося винному фактично перешкодити потерпілому з'явитися до визначених у ст. 386 органів або примусити відмовитись від давання потрібних для нього показань чи висновку або дати завідомо неправдиві показання чи висновок; у четвертій - з моменту надання матеріальної винагороди або обіцянки її надати; у п'ятій формі - з моменту висловлення відповідної погрози і сприйняття її потерпілим.

4. Суб'єкт злочину загальний. Вчинення його службовою особою з використанням службового становища потребує додаткової кваліфікації за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за відповідне службове зловживання (зокрема статтями 364, 365, 423, 424).

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

У перших чотирьох формах цей злочин вчинюється з метою недопущення з'явлення свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, добитися їх відмови від давання показань чи висновку або давання ними завідомо неправдивих показань чи висновку. При вчиненні злочину у п'ятій формі винний діє з мотивів помсти зазначеним особам за раніше дані показання чи висновок.

 * * *

Конституція України (ст. 89).

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (статті 49, 68, 75, 101, 102).

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. (статті 269, 272, 273).

Рішення Конституційного Суду України у справі про доручення Генеральній прокуратурі України N 8-рп від 14 червня 2001 р.