Мы ВКонтакте

Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили загибель людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов'язковим його об'єктом виступає право власності, а додатковим факультативним - здоров'я, життя особи, громадський порядок, громадська безпека.

2. Предметом злочину може бути майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом приватної власності захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам.

3. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їхні близькі родичі.

Про поняття захисника і представника особи див. коментар до статей 374 і 397, а про поняття близьких родичів - коментар до ст. 115.

4. З об'єктивної сторони злочин може виявитись у формі: 1) знищення або 2) пошкодження майна зазначених вище осіб. Про поняття знищення або пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

Якщо умисне знищення чи пошкодження майна, що належить захисникові, представникові особи або їх близьким родичам, поєднане із втручанням у діяльність захисника чи представника особи з надання правової допомоги, або із застосуванням до них погрози або насильства чи посяганням на їх життя, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 399 і статтями 397, 398 або 400.

Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження зазначеного у ст. 399 майна.

5. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 399, може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а передбаченого частинами 2 і 3 ст. 399 - осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним: 1) факту належності знищуваного або пошкоджуваного майна захисникові, представникові особи або їхнім близьким родичам; 2) того, що таке знищення або пошкодження здійснюються у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням захисником або представником особи правової допомоги.

Мотив злочину безпосередньо обумовлений такою діяльністю захисника чи представника особи - ним виступають помста за неї або ж залякування таких осіб.

Стосовно таких наслідків, як шкода в особливо великих розмірах, загибель людей, тяжкі тілесні ушкодження чи інші тяжкі наслідки, ставлення винної особи характеризується необережною формою вини. Про зміст такого ставлення та особливості кваліфікації вчиненого, які воно обумовлює, див. коментар до ст. 194.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинення ним шкоди в особливо великих розмірах (ч. 2 ст. 399), а особливо кваліфікуючими ознаками - 3) спричинення загибелі людей; 4) завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; 5) настання інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 399).

Про поняття підпалу, вибуху, іншого загальнонебезпечного способу, а також загибелі людей див. коментар до статей 113 та 194, а про поняття тяжких тілесних ушкоджень - ст. 121 та коментар до неї. При цьому під загибеллю людей розуміється загибель двох чи більше людей. Цей злочин може бути кваліфікований за ч. 3 ст. 399 за ознакою завдання тяжких тілесних ушкоджень лише у тому випадку, коли такі ушкодження були завдані двом чи більше людям.

Під шкодою в особливо великих розмірах слід розуміти матеріальну шкоду, зміст якої встановлюється у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Критерії визначення такої шкоди аналогічні критеріям визначення майнової шкоди в особливо великих розмірах у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194. Про них див. коментар до зазначеної статті.

Інші тяжкі наслідки є оціночною ознакою. За своїм змістом вона збігається з аналогічною ознакою у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 (про її поняття див. коментар до цієї статті), за винятком того, що вона охоплює завдання тяжких тілесних ушкоджень лише одній людині, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 399 завдання тяжких тілесних ушкоджень двом чи більше особам є самостійною кваліфікуючою ознакою розглядуваного злочину.