1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є порядок здійснення права власності щодо військового майна. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя та здоров'я особи, довкілля тощо.

2. Предмет злочину - зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спеціальна техніка та інше військове майно. Відповідні поняття визначені у коментарі до ст. 410. Проте поняття майно у диспозиції ст. 411 має дещо інше значення, ніж у диспозиціях ст. 410. Адже, як правило, неможливим є викрадення чи привласнення нерухомого військового майна, заволодіння ним шляхом шахрайства. Знищення ж відповідних об'єктів або їхнє пошкодження є цілком можливим. З іншого боку, можна вимагати право на військове майно, але знищити чи пошкодити таке право неможливо. Особливим видом військового майна, знищення якого має суттєві негативні наслідки, є бойовий прапор - символ честі, доблесті, слави військової частини, почесний знак, що визначає особливості її бойового призначення, історії та заслуг.

Предметом розглядуваного злочину може бути будь-яке військове майно, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено відповідними статтями Особливої частини КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна (у т. ч. такого, що може бути військовим). Так, відповідальність за іншими статтями за наявності інших необхідних ознак тягне знищення (зруйнування) чи пошкодження (зіпсуття) таких видів військового майна: за ст. 113 - об'єктів, які мають важливе оборонне чи народногосподарське значення; за ст. 179 - релігійних святинь; за ст. 265 - радіоактивних матеріалів; за ст. 277 - шляхів сполучення, споруд на них, рухомого составу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації; за ст. 298 - пам'яток історії та культури; за ст. 338 - Державного Прапора України; за ст. 357 - офіційних документів, штампів і печаток, що перебувають у військових частинах чи установах тощо. Умисне знищення (пошкодження) військовослужбовцем майна, яке не є військовим і не належить до спеціальних видів майна, зазвичай кваліфікується за ст. 194.

Взагалі предметом знищення чи пошкодження майна може виступати тільки чуже майно. Військове майно завжди є чужим для будь-якого військовослужбовця. Для кваліфікації злочину за ст. 411 не має значення, належить військове майно військовій частині (установі), в якій проходить службу даний військовослужбовець, чи іншій військовій частині (установі). Умисне знищення або пошкодження військовослужбовцем предметів обмундирування або спорядження, виданих йому у приватну власність, не є злочином.

Умисне знищення або пошкодження військового майна, що перебуває у власності військових формувань інших держав, міжнародних організацій на території України, кваліфікується за ст. 194: такі дії посягають на право власності на чуже майно, але не спричинюють шкоди встановленому в Україні порядку несення військової служби.

У разі, якщо знищення чи пошкодження військового майна відповідно до закону не тягне кримінальної відповідальності (див. ч. 2 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.), таке діяння може, згідно з правилами ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р., потягнути адміністративну або дисциплінарну відповідальність військовослужбовця чи військовозобов'язаного. Це стосується, зокрема, правопорушень, передбачених статтями 1032, 104, 109, 111, 114, 139, 147 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями і наслідками у вигляді знищення або пошкодження військового майна і причинним зв'язком між зазначеними діями і наслідками.

За конструкцією диспозиції ч. 1 ст. 411 виділяється одна форма злочину: знищення або пошкодження військового майна, вчинене будь-яким способом (крім загальнонебезпечного). Таким чином, спосіб вчинення злочину (підпал або інший загальнонебезпечний спосіб), а також тяжкі наслідки є кваліфікуючими ознаками складу цього злочину (ч. 2 ст. 411).

Словосполучення "знищення або пошкодження" слід розглядати як таке, що стосується як суспільно небезпечного діяння, так і його наслідків. Про поняття знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

Кваліфікація за сукупністю злочинів, що полягають у викраденні військового майна, і злочинів, що полягають у його знищенні або пошкодженні, можлива лише в разі реальної сукупності. Це характерно, наприклад, для випадків, коли майно знищується з метою знешкодити докази вчиненого викрадення для утруднення розкриття злочину (скажімо, особа підпалює горище казарми, де вона заховала викрадене нею майно), коли знищення одного майна є способом готування для викрадення іншого (особа пошкоджує систему сигналізації з метою безперешкодного проникнення до сховища), або коли викрадення певного майна неможливе без пошкодження іншого, частиною якого є викрадене майно.

Якщо ж військовослужбовець знищує раніше викрадене ним майно як непотрібне йому, ці дії кваліфікуються тільки як викрадення, оскільки на момент знищення такого майна він, хоча й незаконно, але вже здійснює володіння ним.

Знищення або пошкодження військовослужбовцем військового майна, яке він зобов'язаний охороняти під час несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 411 і 418 або 421.

4. Суб'єкт злочину - будь-який військовослужбовець, а так само військовозобов'язаний під час проходження ним відповідних зборів.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Проте тільки необережним може бути ставлення винного до наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 411).

У разі умисного ставлення особи до наслідків у вигляді загибелі людей (наприклад, коли знищення військового майна є способом вбивства) вчинене потребує додаткової кваліфікації за статтею КК, яка передбачає умисне вбивство, а у вигляді умисного тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, - відповідно за статтями 121 чи 122.

Якщо військовослужбовець вважає, що ним знищується (пошкоджується) військове майно, а насправді воно таким не є, відповідальність настає за замах на знищення (пошкодження) військового майна. Навпаки, як замах на знищення іншого чужого майна (крім окремих його видів, про що йшлося вище) за статтями 15 і 194 кваліфікується знищення (пошкодження) військового майна, якщо винний вважав, що воно не є військовим.

Мета і мотиви не є обов'язковими ознаками цього злочину, але наявність їх може свідчити про необхідність кваліфікувати знищення або пошкодження військового майна за іншими статтями КК (наприклад, за ст. 113).

6. Кваліфікованими видами злочину є знищення або пошкодження військового майна: 1) вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом; 2) які спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 411), а особливо кваліфікованими видами - вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 411, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 3 ст. 411).

Умисне знищення або пошкодження військового майна, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці не загальнонебезпечним способом і якщо вони не спричинили тяжких наслідків, кваліфікуються за ч. 1 ст. 411.

Підпал - це свідоме спричинення пожежі застосуванням джерела вогню до певних об'єктів. Під знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу у цій статті розуміється знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли такий підпал є загальнонебезпечним, тобто він створює загрозу життю та здоров'ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків. Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, котре не створювало такої загрози (наприклад, спалення речі у багатті), слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 411.

До інших загальнонебезпечних способів знищення або пошкодження майна можна віднести, скажімо, вчинення вибуху, затоплення чи організацію катастрофи, застосування отрути для отруєння собак, коней, інших тварин, що використовуються військовими формуваннями, забруднення приміщень небезпечними відходами тощо.

Сама загальна небезпечність способу багато в чому залежить як від факту створення небезпеки для життя чи здоров'я громадян, так і від властивостей того чи іншого майна. Наприклад, загальнонебезпечним способом знищення архіву чи бібліотеки мають визнаватися їхній підпал або затоплення їх водою. Разом з тим затоплення водою військового стрільбища може і не бути визнане загальнонебезпечним.

Поняття загибель людей передбачає загибель двох чи більше осіб.

Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими наслідками, має вирішуватися судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. До них може належати загибель однієї особи, заподіяння одній, двом чи більше особам тяжких тілесних ушкоджень, виведення з ладу повністю або на тривалий час військової чи спеціальної техніки, важливих споруд (аеродрому, систем водо- та енергопостачання, зв'язку тощо), невиконання бойового завдання, спричинення великої матеріальної шкоди, залишення людей без житла або засобів до існування, радіоактивне, хімічне, бактеріологічне забруднення навколишнього середовища тощо.

7. Умисне знищення або пошкодження військового майна в деяких випадках не може розглядатися як суспільно небезпечне діяння. Насамперед це стосується випадків, коли воно вчинене у стані крайньої необхідності (ст. 39) або в умовах виправданого ризику (ст. 42).

 * * *

Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1112 від 25 серпня 2004 р.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України. Затверджений наказом Служби безпеки України N 443 від 12 грудня 2002 р.

Інструкція про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у Державній прикордонній службі України. Затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України N 282 від 11 квітня 2006 р.

Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України. Затверджена наказом Міністерства оборони України N 36 від 6 лютого 2001 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. N 4 "Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки" (пункти 2, 3).