Мы ВКонтакте

Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

1. Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Коментар:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок несення вартової (вахтової) служби і патрулювання. Його додатковим обов'язковим об'єктом є - альтернативно - власність, життя чи здоров'я особи, інші блага.

2. Злочин може виразитися у порушенні статутних правил: 1) вартової (вахтової) служби; 2) патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) або патрулювання. Його об'єктивна сторона характеризується суспільно небезпечними діяннями та наслідками, а також причинним зв'язком між ними.

Основні правила вартової служби встановлені Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, дія якого поширюється на інші військові формування, створені відповідно до законів України. У розвиток статутних правил вартової (вахтової) служби в гарнізонах, у військових частинах (на кораблях) видаються розклад гарнізонних (внутрішніх) варт, схема розміщення постів у кожній варті, відомість наряду варт, табель постів, схема розміщення постів та інструкція начальникові варти, план посилення охорони об'єктів варти, а для варт, які змінюються під час тривоги, крім цього, - документація на випадок оголошення тривоги. Особливості несення вахтової служби, крім того, визначаються Положенням про корабельну службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України.

Вартою є озброєний підрозділ, відряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті й у дисциплінарній частині (батальйоні).

Спеціальними видами варти є: а) почесна варта (почесний ескорт) - підрозділ (команда), призначений для віддання військових почестей під час зустрічі вищих службових осіб держави, для винесення на урочисті засідання Бойового Прапора, під час відкриття державних пам'ятників, для зустрічі та проводів представників іноземних держав, а також під час поховання деяких категорій осіб; б) варта з охорони та оборони об'єктів, обладнаних технічними засобами охорони, яка здійснюється чергуванням контрольно-охоронних груп з виставленням або без виставлення чатових на пости; в) варта з охорони озброєння і техніки під час перевезення військ; г) варта з охорони військових вантажів під час перевезення; ґ) вахта - особливий вид чергування на кораблях Військово-Морських Сил України, який призначається у разі потреби встановлення підвищеної пильності та для забезпечення безперервного перебування особового складу на постах; д) конвоювання - супроводження засуджених, що утримуються в дисциплінарному батальйоні, а також на гауптвахті під охороною військовослужбовців, озброєних штатною зброєю і засобами спеціального впливу.

Варти також бувають гарнізонні (призначаються для охорони та оборони об'єктів центрального, оперативного та корпусного підпорядкування, які не мають своїх підрозділів охорони, а також для охорони осіб, що тримаються на гарнізонній гауптвахті) і внутрішні (корабельні) (призначаються для охорони та оборони об'єктів однієї військової частини), постійні або тимчасові. Постійні варти передбачаються розкладом варт. Тимчасові варти в розклад варт не включаються і призначаються наказом начальника гарнізону або командира військової частини для охорони та оборони військового майна під час завантаження (розвантаження), тимчасового складування, супроводу вантажів, які перевозяться різними видами транспорту, а також для охорони заарештованих.

Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби може проявитися, зокрема, з боку: а) начальника варти - у ненаправленні у визначений час зміни на пости, неперевірці стану технічних засобів охорони, неприбутті на пост особисто під час виклику чатовим тощо; начальника варти на гауптвахті - у невжитті заходів для попередження втечі заарештованих і для припинення безладдя у разі виникнення заворушень серед них тощо; б) помічника начальника варти - у неперевірці несення служби чатовими тощо; в) розвідного - у неприйнятті від розвідного попередньої варти під час виставлення чатових на пости об'єктів, що перебувають під охороною згідно з табелем постів тощо; г) чатового (озброєного вахтового) - у відволіканні від пильної охорони свого поста, залишенні поста, допущенні до поста ближче встановленої відстані сторонніх осіб, відданні зброї стороннім особам і т. ін.; ґ) водія транспортного засобу - у недоставленні за наказом начальника варти та його помічника до постів та з постів зміни й осіб, які перевіряють несення служби чатовими, тощо; д) вивідного - у недбалому ставленні до охорони заарештованих під час їх виведення з гауптвахти, у невжитті заходів до затримання заарештованого у разі його втечі тощо; е) оператора технічних засобів охорони - у нездійсненні безперервного контролю за апаратурою, непроведенні технічного обслуговування технічних засобів охорони тощо; є) помічника начальника варти з технічних засобів охорони - у невмиканні (вимиканні) на об'єктах технічних засобів охорони тощо; ж) вахтового офіцера - в неоголошенні тривоги у випадках, що не терплять зволікання, у невиконанні спеціальних обов'язків під час руху корабля або стоянки на якорі (швартових) і т. ін.

Крім того, з боку будь-якого військовослужбовця зі складу варти (вахти) порушення правил вартової служби може полягати в порушенні встановленого порядку застосування фізичної сили, вогнепальної та холодної зброї. Але питання про відповідальність чатового за такі порушення треба вирішувати з урахуванням положень КК про необхідну оборону і затримання особи, що вчинила злочин: статутні норми вимагають від чатового стійко обороняти свій пост, застосовувати зброю проти правопорушників, рішуче і сміливо діяти багнетом і прикладом для захисту себе або об'єкта.

При цьому треба враховувати, що без попередження фізична сила, зброя можуть застосовуватись лише у разі виникнення загрози життю або здоров'ю військовослужбовців, нападу на чатового, на об'єкти, які охороняються, вартове приміщення або зміну, що прямує до постів (з постів), а чатовим зброя застосовується без попередження тільки у разі явного нападу на нього або на об'єкт, який він охороняє. В інших випадках чатовий, інші особи із складу варти, як правило, зобов'язані зупинити порушника, попередити його про застосування зброї голосом і попереджувальним пострілом. Начальник варти має право застосовувати зброю без попередження сам і складом варти у разі явного нападу на об'єкти, які охороняються, на чатових, вартове приміщення, зміну, що прямує до постів (із постів). Крім того, начальник варти має право застосовувати зброю для припинення заворушення серед заарештованих за умови виникнення безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей або до заарештованого, який намагається втекти. У цих випадках до застосування зброї він має голосом або пострілом угору попередити осіб, проти яких буде застосовано зброю.

Треба мати на увазі, що свої особливості має порядок застосування зброї конвоїром у разі втечі засудженого із дисциплінарного батальйону, вчинення ним нападу або опору.

Основні правила патрулювання встановлені Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. В їх розвиток військовим комендантом гарнізону складаються і начальником гарнізону затверджуються схеми патрулювання та інструкції патрулям. До інструкції додаються: схема руху патрульних, список осіб, які мають право розпечатувати сховища або бути допущеними до приймання техніки і майна, зразки допусків, зліпки з печаток (відтиски пломб).

Патруль може перебувати у складі гарнізонного або внутрішнього наряду. У складі гарнізонного наряду передбачаються, зокрема, гарнізонні патрулі і патрульні контрольних постів військової інспекції безпеки дорожнього руху.

Патрулювання в гарнізоні призначене для підтримання порядку серед військовослужбовців на вулицях і в громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах і організується наказом начальника гарнізону.

Патрулі споряджаються зі складу військових частин гарнізону. При цьому патруль складається із начальника патруля (офіцера, прапорщика (мічмана) або сержанта (старшини)) і двох-трьох патрульних (осіб рядового чи сержантського складу). Патрулі можуть бути піші чи на автотранспорті. Патрулювання проводять протягом доби або лише у певний час дня чи ночі.

Охорона окремо розташованих підрозділів здійснюється спорядженими від підрозділів патрульними, озброєними штатною зброєю. Такі внутрішні патрулі належать до складу добового наряду підрозділу, вони підпорядковані командирові, старшині та черговому підрозділу (черговому окремої роти, батальйону, дивізіону).

Порушення статутних правил патрулювання може полягати: а) з боку начальника патруля - у неналежному керуванні несенням служби патрульними, неналежному стеженні за поведінкою військовослужбовців, незатримуванні військовослужбовців, які порушують військову дисципліну чи громадський порядок, тощо; б) з боку патрульного - у невиконанні ним обов'язків стежити за поведінкою військовослужбовців і доповідати про помічені порушення ними військової дисципліни та громадського порядку начальникові патруля, нікуди не відходити без його дозволу, нічого не брати від затриманих і не передавати їм без дозволу начальника патруля, а патрульного з охорони окремо розташованих підрозділів - у відволіканні від виконання поставленого завдання.

Порушення зазначених правил відбуватиметься також у випадках порушення встановленого порядку застосування сили до правопорушника.

Треба мати на увазі, що начальник патруля має право особисто застосовувати зброю чи віддати патрульним наказ застосовувати зброю лише за таких обставин: для захисту військовослужбовців, а в разі потреби й цивільних осіб від нападу, що загрожує їх життю, якщо в інший спосіб захистити їх неможливо; для відбиття нападу на патруль, коли життю начальника патруля або патрульних загрожує безпосередня небезпека; під час затримання злочинця, який чинить збройний опір або злочинця, що намагається втекти з-під варти, коли іншого способу затримати їх немає. Перед застосуванням зброї, якщо дають змогу обставини, начальник патруля має голосом або пострілом угору попередити про це особу, проти якої має бути застосована зброя. Складові патруля в усіх випадках категорично заборонено застосовувати зброю на багатолюдних вулицях, майданах і в громадських місцях, коли від цього можуть постраждати сторонні особи.

Військовослужбовці Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право, у т. ч. під час патрулювання, застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю: 1) у випадках і в порядку, передбачених законами України; 2) як правило - після відповідного попередження про намір їхнього застосування; 3) тільки для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам військовослужбовців Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.

При цьому вони мають право застосовувати спеціальні засоби: а) лише за умови, що інші форми попереднього впливу на правопорушників не дали бажаних результатів; б) тільки дозволених видів і з обмеженнями, прямо передбаченими законодавством щодо кожного окремого виду спеціальних засобів (наприклад, світлозвукові пристрої застосовуються на відстані не ближче ніж два метри від людини, забороняється розкидання гранат у натовп); в) лише за наказом свого безпосереднього командира (начальника), керівника конкретної операції, за винятком визначених законодавством випадків.

Застосування вогнепальної зброї для зазначених військовослужбовців є крайнім заходом і допускається тільки: а) у разі, коли інші заходи виявилися неефективними або якщо за умовами обстановки застосування інших заходів є неможливим; б) у випадках, визначених законом; в) за наказом їх безпосереднього командира (начальника), за винятком безпосередньої загрози життю і здоров'ю військовослужбовця.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до: 1) жінок з явними ознаками вагітності; 2) осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності; 3) малолітніх, - крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, військовослужбовців Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, або збройного нападу чи збройного опору.

Крім того, забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи, та спеціальні засоби у: приміщеннях і на земельних ділянках, де розташовані дипломатичні, консульські та інші іноземні представництва; приміщеннях, де виготовляються вибухові чи легкозаймисті речовини; місцях значного скупчення людей, де можуть постраждати сторонні особи, а також у дитячих і лікувальних закладах.

Порядок використання і застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї для окремих категорій військовослужбовців, з огляду на специфіку виконуваних ними завдань, додатково регламентовано спеціальним, крім статутів Збройних Сил України, законодавством, зокрема Законом України "Про міліцію": а) для військовослужбовців Збройних Сил України у разі спільного патрулювання з працівниками міліції з метою підтримання правопорядку в місцях дислокації військових частин Збройних Сил України; б) для військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України.

Тяжкими наслідками, для запобігання яким призначено варту (вахту), слід вважати випадки викрадення військового майна з об'єктів, що охороняються, його знищення, пошкодження із заподіянням матеріальної шкоди у великих розмірах, втрату Бойового Прапора, втечу з гауптвахти заарештованих, а із дисциплінарного батальйону осіб, які відбувають покарання, зрив бойового завдання, що виконується військовою частиною (підрозділом, кораблем) тощо.

Тяжкими наслідками, для запобігання яким призначено патруль, можуть бути визнані випадки масового або грубого порушення порядку серед військовослужбовців у громадських місцях, яким, у порушення своїх обов'язків, не зміг запобігти склад патруля, заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень унаслідок порушення правил застосування патрульними зброї тощо.

Для кваліфікації діяння за ст. 418 треба встановити, що наслідки, які настали, є такими, відвернення яких становило обов'язок даної особи зі складу варти (вахти), а не обов'язок варти (вахти) у цілому. Так, начальник варти, який систематично підтримував телефонний зв'язок і здійснював перевірки несення служби, не повинен відповідати за крадіжку, що вчинив на охоронюваному вартою об'єкті один із чатових у проміжку між телефонним зв'язком та перевірками. Не несе відповідальності за ст. 418 (а тільки за ст. 408) вартовий, який дезертирував із приміщення варти, оскільки варту призначено не для запобігання подібним випадкам.

Порушення вартовим, чатовим, іншою особою зі складу варти (вахти) або патруля правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, яке не потягло заподіяння тілесних ушкоджень кільком особам або смерті потерпілого, інших тяжких наслідків, повністю охоплюється ч. 1 ст. 418. В інших випадках таке діяння потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 414 і 418.

Викрадення військового майна, вчинене чатовим із охоронюваного ним об'єкта, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 410 і 418. Якщо чатовий попередньо домовився про крадіжку майна з іншими військовослужбовцями і під час несення служби допустив їх з цією метою на пост, він несе відповідальність за ст. 418 і ч. 2 ст. 410 (за ознакою вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб).

3. Суб'єктом злочину у першій його формі є військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження відповідних зборів), в установленому порядку призначений:

а) начальником варти, вартовим, чатовим, розвідним, помічником начальника варти, помічником начальника варти з технічних засобів охорони або оператором з технічних засобів охорони, помічником начальника варти із служби вартових собак, вожатим вартових собак, водієм транспортних засобів;

б) у варті при гауптвахті - вивідним чи конвойним;

в) у варті з охорони штабів (пунктів управління) від бригади і вище, а також із охорони установ - вартовим контрольно-пропускних пунктів;

г) на військовому кораблі - вахтовим офіцером, командиром вахтового поста, озброєним вахтовим біля трапа (сходень), командиром рятувальної шлюпки, вахтовим на шлюпці, вахтовим на кінцях, розсильним.

Суб'єктом злочину у другій формі може бути військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження зборів) - начальник патруля або патрульний.

Суттєве значення для правильної кваліфікації злочину, залежно від конкретного його суб'єкта, має визначення початкового і кінцевого моментів несення вартової (вахтової) служби та патрулювання взагалі, а також початкового і кінцевого моментів перебування чатового (вахтового) на посту. Ці моменти визначені у військових статутах та інших актах законодавства.

4. З суб'єктивної сторони порушення статутних правил вартової (вахтової) служби і патрулювання характеризується умислом або необережністю до діяння, необережністю до тяжких наслідків, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

* * * 

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (розділи 2, 4 - 5).

Закон України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" від 7 березня 2002 р.

Положення про особливості організації і несення вартової служби в дисциплінарному батальйоні (частині). Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1931 від 19 жовтня 1999 р.

Правила застосування спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби правопорядку у Збройних Силах України під час здійснення службових обов'язків. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 83 від 18 січня 2003 р.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства оборони України N 428/220 від 26 вересня 1994 р. "Про організацію спільного патрулювання співробітників органів внутрішніх справ і військовослужбовців Збройних Сил України".

Інструкція про виділення сил та технічних засобів Збройних Сил України для спільного патрулювання та взаємодії з органами Міністерства внутрішніх справ України. Затверджена наказом Міністерства оборони України N 292 від 16 грудня 1994 р.

Положення про охорону та супровід військових вантажів при їх перевезенні залізничним і водним транспортом. Затверджене наказом Міністерства оборони України N 451 від 9 грудня 1997 р.

Інструкція про порядок тримання осіб, затриманих органами Державної прикордонної служби України в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон України і за підозрою у вчиненні злочину. Затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України N 494 від 30 червня 2004 р.

Положення про корабельну службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України. Затверджене наказом Міністерства оборони України N 415 від 25 листопада 2003 р.