Мы ВКонтакте

Стаття 32. Вік, з якого громадяни здійснюють право на одержання жилого приміщення

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштовувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Коментар:

1. Реалізація права громадян на одержання житлового приміщення пов'язується законодавцем з виникнення цивільної дієздатності. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК України). Стосовно сфери житлових відносин цивільна дієздатність означає здатність особи здійснювати дії, спрямовані на самостійне чи спільне з іншими членами сім'ї одержання житлового приміщення, зокрема звертатися у відповідні органи для постановки на квартирний облік для одержання житла, заміни у встановлених законодавством випадках займаного житлового приміщення, його приватизації та вчинення інших дій, щодо володіння, користування та розпорядження житловим приміщенням.

2. На відміну від положень ЦК України дієздатність особи у сфері житлових відносин має свої особливості, що в основному зумовлені інертністю законодавця щодо оновлення норм ЖК України та приведення його у відповідність до статей ЦК України. По-перше, коментована стаття обмежує коло випадків самостійного здійснення прав на одержання житлового приміщення. До досягнення вісімнадцятирічного віку особа може самостійно здійснювати право на одержання житлового приміщення у випадку одруження або трудової діяльності на підставі трудового договору. ЦК України крім згаданих випадків до підстав виникнення повної цивільної дієздатності відносить також факт запису особи в якості батька або матері дитини та зайняття нею підприємницькою діяльністю. Особа може бути зареєстрована як підприємець за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця (ст. 35 ЦК України).

По-друге, ЦК України та ЖК України по-різному визначають категорію "неповнолітнього". Відповідно до ЦК України неповнолітньою вважається фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Водночас, ст. 32 ЖК України характеризує неповнолітнього як особу від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років, що здійснює право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Вирішення цієї колізії між нормами ЦК України та ЖК України слід здійснювати на користь положень Житлового кодексу як спеціального правового акта. Крім того, слід враховувати, що згідно ст. 9 ЦК України положення кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Безпосереднього закріплення правила про субсидіарний характер застосування норм ЦК до регулювання житлових відносин кодекс не містить. Тому наразі до внесення змін до ЖК України, спрямованих на приведення його у відповідність до положень ЦК України, у тому числі з приводу дієздатності, норми ЖК України щодо віку, з якого громадяни здійснюють право на одержання жилого приміщення застосовуються у тому формулюванні в якому вони закріплені у тексті ЖК України.

У цьому аспекті Закон України "Про житловий фонд соціального призначення" містить більш вдалу, у порівнянні з ст. 32 ЖК України, норму, яка вказує, що соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян… після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до закону (ст. 10). Оскільки набуття повної цивільна дієздатність регламентується положеннями ЦК України, банкетний характер статті 10 Закону свідчить про застосування до врегулювання відносин щодо виникнення підстав набуття права на соціальне житло норм ЦК України.

3. У залежності від обсягу дієздатності коментована стаття поділяє осіб, що здійснюють право на одержання житлового приміщення на дві групи. До першої групи належать: особи, що досягли повноліття, тобто 18 років, а також особи, що вступили в шлюб та особи, що працюють на підставі трудового договору. Такі особи мають весь обсяг дієздатності та можуть самостійно здійснювати право на одержання житлового приміщення. Для цього вони самі вправі вчиняти необхідні юридичні дії, зокрема, підписувати і подавати відповідні заяви, крім випадків, коли вони хочуть поліпшити житлові умови в складі сім'ї і тому повинні погоджувати свої рішення з іншими членами родини.

До другої групи належать неповнолітні у віці від 15 до 18 років, які не одружені та не набули повної дієздатності внаслідок укладання трудового договору. Вони мають неповну дієздатність, здійснюючи право на одержання житлового приміщення за згодою осіб, що охороняють їх інтереси, - батьків (усиновителів) чи піклувальників Всі необхідні дії пов'язані з постановкою на квартирний облік та отриманням житлових приміщень за осіб, які не досягли 15 - річного віку вчиняють їх батьки (усиновителі) або опікуни.