Мы ВКонтакте

Стаття 34. Підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Коментар:

1. У коментованій статті зазначається перелік підстав визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, наявність яких надає право бути прийнятим на квартирний облік.

2. Деталізуються положення ст. 34 ЖК України у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11 грудня 1984 р. N 470 (надалі - Правила квартирного обліку).

Відповідно до пп. 1 п. 13 Правил потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами.

Зокрема, у м. Києві відповідно до постанови виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів, президії Київської міської ради профспілок "Про порядок застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" встановлено, що тими, хто потребує поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена родини

Рівень забезпеченості жилою площею визначається шляхом розподілу розміру житлової площі, що займає особа або сім'я на число членів сім'ї (у тому числі колишніх членів сім'ї), що спільно проживають. Якщо отриманий результат виявиться нижче облікової норми, то особа визнаються такою, що потребує поліпшення житлових умов на підставі п. 1 ст. 34 ЖК УРСР. При підрахунку приймаються в увагу і тимчасово відсутні члени сім'ї, за якими згідно ст. 71 ЖК України зберігається житлове приміщення.

3. Підставою визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов та відповідно взяття її на квартирний облік є засвідчений у встановленому порядку факт проживання у приміщенні, що не відповідає санітарним та технічним вимогам. Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. N 189 затверджене Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання. Відповідно до цього Положення жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам.

Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої ради.

На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації. Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті ради з пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Визнання житлового будинку (житлового приміщення) невідповідним санітарним і технічним вимогам і непридатним для проживання приймається рішенням виконкому районного, міського, районного в місті ради. Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим органом місцевого самоврядування невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконавчий орган відповідної місцевої ради вносить до обласної, міської ради депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

4. Визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов особи, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Міністерством охорони здоров'я УРСР наказом N 52 від 08.02.85 р. був затверджений Перелік хронічних захворювань, при яких особи, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Цей Перелік охоплює: I. Захворювання серцево-судинної системи; II. Захворювання органів дихання; III. Захворювання опорно-рухового апарата; IV. Нервово-судинні захворювання; V. Психічні захворювання; VI. Туберкульоз легких і інших органів; VII. Захворювання шкіри; VIII. Інші захворювання. Наказом МОЗ України N 91 від 27 квітня 1993 р. перелік хронічних захворювань був відповідно доповнений.

Вимоги, яким повинні відповідати житлової умови хворих на хронічні захворювання, встановлюються медичним висновком, який видає лікарсько-консультаційна комісія лікувально-профілактичної установи. Надаючи висновок, лікарська комісія не перевіряє житлових умов хворого, а виходить лише з медичних критеріїв. Наявність чи відсутність підстав для прийняття хворого на квартирний облік установлює виконавчий орган місцевої ради.

5. Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, якщо вони проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до ст. 91 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення. Наймач може здати в піднайом частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду - все приміщення. Для здачі в піднайом жилого приміщення у квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, потрібна також згода цих наймачів та членів їх сімей, за винятком випадків здачі жилого приміщення в піднайом у зв'язку з тимчасовим виїздом всієї сім'ї. Договір піднайму укладається в письмової формі.

Договором піднайму може бути передбачено, що разом з піднаймачем у надане йому жиле приміщення вселяються і члени його сім'ї. Здача жилого приміщення в піднайом не допускається, якщо: 1) в результаті вселення піднаймача розмір жилої площі, що припадатиме на кожну особу, яка проживає у цьому приміщенні, буде меншим від установленого для надання жилих приміщень; 2) як піднаймач жилого приміщення або член його сім'ї в квартиру, в якій проживає два або більше наймачі, вселяється особа, яка хворіє на тяжку форму хронічного захворювання, в зв'язку з чим не може проживати в такій квартирі.

6. Проживання тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності визнається житловим законодавством самостійною підставою для зарахування на квартирний облік. При цьому ЖК України чітко не визначив час протягом якого особа - наймач отримує право визнаватися таким, що потребує поліпшення житлових умов, вказуючи лише на тривалість такого проживання.

Правила квартирного обліку конкретизували цей період зазначивши, що на квартирний облік беруться громадяни, які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності

7. Підставою для взяття на квартирний облік також визнається проживання громадянина у гуртожитку. Закріплення цієї правової підстави пов'язане з особливим правовим режимом гуртожитків, специфічними умовами проживання в таких приміщеннях. Гуртожитками є спеціально побудовані чи переустатковані для цих цілей житлові будинки, що використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи чи навчання (ч. 1 ст. 127 ЖК України).

Таким чином, гуртожитки призначені для тимчасового проживання. Однак, слід враховувати, що положення п. 6 ст. 34 ЖК України не поширюється на осіб, що не є постійними мешканцями відповідного населеного пункту.

8. У ч. 2 коментованої статті містить правило, що громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством. Зокрема, такі інші підстави визнання громадянина таким, що потребує поліпшення житлових умов визначені у Правилах квартирного обліку.

До таких осіб належать громадяни, які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя. Правила квартирного обліку у пункті 14 передбачають пільгові підстави для прийняття на квартирний облік певних категорій громадян. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах, особи, які належать до інвалідів війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.

Тривалість часу сумлінної роботи на одному підприємстві, в установі, організації встановлюється: для взяття на облік за місцем роботи - трудовим колективом підприємства, установи, організації, а за місцем проживання - виконавчим комітетом Ради народних депутатів даного населеного пункту разом з радою профспілки, але не може бути менше 15 років.

До цього періоду включається також: 1) час, коли працівник підприємства, установи, організації перебував на строковій військовій чи альтернативній (невійськовій) службі або на виборній посаді за умови повернення після звільнення з військової служби чи закінчення повноважень по виборній посаді на місце попередньої роботи;

2) час роботи на іншому підприємстві, в установі, організації в разі їх реорганізації, а також переведення працівника за розпорядженням вищестоящих органів або за рішенням відповідних партійних, радянських, профспілкових та інших органів на роботу на новостворене підприємство, в організацію, розташовані у тому ж населеному пункті.

За рішенням трудових колективів підприємств і організацій у колективних договорах можуть передбачатися для робітників та службовців, які мають право на першочергове одержання жилих приміщень пільгові підстави визнання їх потребуючими поліпшення житлових умов при забезпеченні жилою площею за місцем роботи.