Мы ВКонтакте

Стаття 161. Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові

Наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві особистої власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Коментар:

1. Ст. 161 ЖК встановлює умови вселення інших осіб у житлове приміщення, яке є предметом договору найму у приватному житловому фонді. Особи, які вселяються у житлове приміщення для постійного проживання як члени сім'ї наймача, мають право зареєструватися за цим місцем проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" від 28 липня 2004 р. N 985.

Зміст даної статті дозволяє поділити осіб, яких вселяє наймач, на дві групи. До першої відносяться другий з подружжя наймача, його повнолітні діти, батьки та інші особи, які можуть мати або не мати родинних зв'язків із наймачем. Такі особи підлягають вселенню лише після одержання письмової згоди на це наймодавця - власника житла та усіх членів сім'ї наймача. До другої - малолітні та неповнолітні діти наймача, які вселяються без одержання згоди наймодавця, членів сім'ї наймача та інших осіб.

Остання законодавча норма була цілком обґрунтована в період існування ЦК УРСР, за ч. 2 ст. 17 якого місцем проживання неповнолітніх дітей вважалося місце проживання їхніх батьків або інших законних представників, проте певним чином втратила свою доцільність в сучасних умовах, коли особа, яка досягла 14 років, має право вільно обирати собі місце проживання (ч. 2 ст. 29 ЦК України).

Таким чином, наймодавець має усвідомлювати, що давши згоду на вселення у житло інших осіб він тим самим автоматично дозволив їм здійснювати вселення їхніх дітей.

2. Особи, які вселилися у житло як члени сім'ї наймача, за загальним правилом набувають рівне з іншими членами сім'ї права користування житлом. Інший порядок може бути встановлений за договором, укладеним між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які вже проживають у даному жилому будинку (квартирі), при вселенні таких осіб.

3. Як випливає із змісту ст. 160 ЖК, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у житловому приміщенні, що є предметом договору найму, наділяються рівними з ним правами та обов'язками. Тому згідно з ЖК члени сім'ї також не позбавлені права здійснювати вселення у житлове приміщення інших осіб з дотриманням викладених у ч. 1 ст. 161 ЖК правил, а також, найголовніше, вільно вселяти своїх дітей, які не досягли 18 років. Водночас таке тлумачення, хоча і прямо ґрунтується на нормах ЖК, істотно порушує права наймодавця, який практично позбавляється можливості обмежувати використання належного йому будинку (квартири) іншими суб'єктами. Відтак для регулювання подібних ситуацій та охорони прав наймодавця слід застосовувати норму ч. 1 ст. 816 ЦК, яка обмежує рівність прав осіб, які постійно проживають з наймачем, лише користуванням житлом (див. коментар до ст. 160), а також правила ч. 1 ст. 817 ЦК, за якими особи, які постійно проживають разом з наймачем, мають право вселити у житло інших осіб для постійного проживання в ньому лише за згодою наймодавця, причому винятків для малолітніх та неповнолітніх дітей не передбачено.

4. ЖК УРСР визначає лише можливість наймача здійснювати вселення у наймане приміщення членів його сім'ї, тобто осіб, які постійно проживатимуть у житлі. ЦК, крім того, регулює правовий статус так званих тимчасових мешканців, тобто осіб, які здійснюють тимчасове проживання у помешканні, не вносять плати за користування житлом і позбавлені права самостійного користування житлом. Тимчасові мешканці вселяються наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним (за термінологією ЖК - членами сім'ї наймача) за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця. Однак такого права наймач, інші особи, які постійно проживають разом з ним, позбавлені, якщо договір найму укладений на строк до одного року, тобто найм є короткостроковим (ст. 818, ч. 2 ст. 821 ЦК).