Мы ВКонтакте

Стаття 190. Відшкодування шкоди, заподіяної житловому фонду

Підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.

Службові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, установи, організації мали витрати, зв'язані з відшкодуванням шкоди, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку.

Коментар:

Коментованою статтею встановлюються загальні правила відшкодування шкоди, заподіяної житловому фонду.

Частина 1 коментованої статті покладає обов'язок відшкодування шкоди на фізичних та юридичних осіб, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках. Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної громадянами жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, судам слід виходити із загальних норм цивільного законодавства.

Отже, відшкодування заподіяної житловому фонду шкоди здійснюється за загальними правилами ст. 1166 ЦК, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При покладенні на фізичну або юридичну особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду слід враховувати загальний принцип цивільно-правової відповідальності - відповідальність за наявності вини заподіювача. Виключення із цього правила також закріплені у ЦК. Так, ст. ст. 1173 - 1176 ЦК передбачають відповідальність держави за шкоду, заподіяну органами влади, правоохоронними та судовими органами, їхніми посадовими та службовими особами, незалежно від вини цих органів, їхніх посадових та службових осіб.

Відповідно до ст. 1192 ЦК суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При встановленні повного обсягу збитків слід керуватися положеннями ст. 22 ЦК.

Статті 23 та 1167 ЦК передбачають можливість компенсації потерпілому моральної шкоди, заподіяної порушеннями його прав та охоронюваних законом інтересів. Моральна шкода компенсується незалежно від майнової шкоди та не пов'язана з її розміром. Розмір грошової компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, які він має внаслідок порушення його житлових прав.

Друга частина коментованої статті містить загальну відсилку до трудового законодавства та визначає, що службові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, установи, організації мали витрати, зв'язані з відшкодуванням шкоди, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку. Загальні положення щодо притягнення працівників до матеріальної відповідальності закріплені у Главі IX (ст. ст. 130 - 138) Кодексу законів про працю України.