Мы ВКонтакте

Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Коментар:

Назва даної категорії земель походить від терміну "рекреація" - від лат. "recreatio" (відпочинок). "Рекреація" - "відпочинок, поновлення сил людини, витрачених на трудову діяльність"153.

Враховуючи ту обставину, що для організації відпочинку населення можуть використовуватися найрізноманітніші земельні ділянки, вважаємо, коментоване положення кодексу слід розуміти звужено, витлумачивши його в сукупності із ст. 51 ЗКУ, що визначає склад земель рекреаційного призначення.

Поняття "туризму" розкривається у Законі України "Про туризм" (ст. 1). Інші згадані у статті поняття ("відпочинок населення", "проведення спортивних заходів") вживаються у загальномовному розумінні.

У законодавстві (ст. 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") вживається термін "рекреаційні зони", який за своїм змістом майже співпадає із терміном "землі рекреаційного призначення": такими "зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму."

За даними Держземагентства України, станом на 01.01.2005 в Україні площа земель рекреаційного призначення становила 104,6 тис. га154. Водночас, незрозуміло, за якими критеріями виділена ця цифра, тому що за даними того ж відомства лише пляжі на узбережжі Чорного та Азовського морів (довжина 2870 км) займають близько 116 тис. га, а за деякими даними, майже 1,5 млн. га рекреаційних територій радіаційно-забруднені (у межах Київської, Житомирської та Рівненської областей)155. Такі розбіжності у даних свідчать про відсутність чіткого розуміння поняття "землі рекреаційного призначення" навіть серед спеціалістів.