Мы ВКонтакте

Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах

1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Коментар:

До ч. 1. Частина перша пропонує визначення прибережної захисної смуги. Більш точне, на наш погляд, визначення наведене у ст. 1 ВКУ. За цим визначенням, прибережна захисна смуга - це "частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони". Режим прибережної захисної смуги визначається ч. 2 коментованої статті, а також ч. 2 ст. 89 ВКУ.

Розмір прибережних захисних смуг визначається відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 60 ЗКУ (див. вище).

До ч. 2. Коментована частина (зміст якої ідентичний змісту ч. 2 ст. 89 ЗКУ) безпосередньо визначає обмеження, з урахуванням яких повинні використовуватися прибережні захисні смуги. У цілому вони сформульовані достатньо конкретно та однозначно і роз'яснення не потребують, за винятком основного обмеження - на будівництво у прибережній захисній смузі (п. "г" коментованої частини).

Закон забороняє будівництво у прибережних захисних смугах, роблячи виняток для будівництва "гідротехнічних, гідрометричних та лінійних" споруд. В Україні, особливо у АРК, існує практика забудови узбережжя в межах прибережних захисних смуг т.з. "елінгами" - приміщеннями для збереження маломірних суден, які в дійсності є житловими помешканнями з усіма комунальними зручностями. При цьому не тільки порушується навколишній ландшафт, а й забруднюється навколишнє середовище, знищуються об'єкти рослинного світу, у тому числі унікальні174. Крім того, поширеною є практика огородження прибережних ділянок капітальними парканами до самого урізу води. Ні описані елінги, ні капітальні паркани не відповідають поняттю "гідротехнічних, гідрометричних та лінійних" споруд, тому їх зведення у прибережних захисних смугах потрібно вважати незаконним.

Поняття та загальна характеристика гідротехнічних споруд (тобто споруд для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод - дамб, гребель, водоскидів, водоспусків, споруд водовідведення тощо) визначаються СНиП 2.06.01-86 "Гидротехнические сооружения. Основные положения".

До ч. 3. Аналогічне коментованому положення вміщене у ч. 3 ст. 89 ВКУ. Це положення може бути застосоване лише у випадку, коли межі прибережних захисних смуг змінюють своє розташування разом зі зміною розташування чи характеристик водного об'єкту. В іншому випадку будівництво об'єкту є незаконним і тягне безумовний обов'язок знесення будівлі або споруди.

На наш погляд, у разі зміни меж прибережної захисної зони із коментованої норми випливає лише обов'язок припинити експлуатацію об'єктів, котрі не відповідають режиму прибережної захисної смуги. Вимога ж "винесення" об'єкту за межі смуги за своєю природою передбачає позбавлення права власності на об'єкт нерухомості. Вважаємо, що примусове перенесення, враховуючи гарантії непорушності права власності, встановлені ч. 5 ст. 41 Конституції України, без чіткого процедурного забезпечення (на сьогодні відсутнього) реалізоване бути не може.

До ч. 4. Положення коментованої частини позбавлене смислового навантаження, адже жоден законодавчий акт (у т. ч. ВКУ - див. ч. 2 ст. 89) не містить більш детальних норм щодо режиму господарської діяльності у межах відповідних прибережних захисних смуг, ніж ч. 2 коментованої статті.