Мы ВКонтакте

Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

2. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Коментар:

До ч. 1. Визначальним у виділенні даної категорії земель є факт їх надання для певних потреб. В силу буквального розуміння коментованої норми, якщо земельна ділянка не надана, але лише призначена для цих самих потреб планувальною документацією (див. ст. 39 ЗКУ та коментар до неї), цього недостатньо. Такий підхід виглядає непослідовним (порівн. з ч. 1 ст. 22 ЗКУ). Під "встановленим порядком" розуміється одна з передбачених гл. 19 - 21 ЗКУ процедура надання земельних ділянок у власність чи в користування.

Крім того, віднесення земель до даної категорії в багатьох випадках здійснюється, виходячи не стільки із цільового призначення земельної ділянки, скільки із специфічного статусу суб'єкта, якому вона надана (найбільш очевидним такий підхід є у випадку ст. 77 ЗКУ).

Дана категорія земель поділяється на ряд видів земель в залежності від мети їх надання. Використання земель здійснюється для задоволення великої кількості різноманітних цілей, перелік яких у законодавстві на сьогодні не є вичерпним. Однак, як відзначав М. І. Краснов178, це не є перепоною для об'єднання згаданих земель в особливу категорію земель. Усі види вказаних земель характеризуються тим, що вони використовуються для спеціальних цілей несільськогосподарського характеру.

У законодавстві колишнього Союзу РСР ця категорія земель іменувалась "землями спеціального призначення", "землями спеціального несільськогосподарського призначення". Видається, що наведені поняття є більш вдалими, ніж вжите сьогодні в законодавстві України, оскільки, по-перше, більш адекватно відображають призначення земель даної категорії, уникаючи невизначеності, породженої формулою "та іншого призначення"; по-друге, є більш лаконічними та зручними для використання.

У тексті коментованої норми буквально йдеться про надання земельних ділянок відповідного призначення підприємствам, установам, організаціям. У зв'язку із цим у практиці іноді виникають спірні ситуації179. Вважаємо, що коментоване положення не можна розуміти буквально, а тому до суб'єктного складу можна віднести й різні види фізичних осіб, щодо яких ЗКУ не встановлені прямі обмеження з приводу набуття у власність чи в користування земельних ділянок для зазначених потреб.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають понад 1,84 млн. га180.

До ч. 2.

Загальна характеристика порядку (режиму) використання земель. Земельні ділянки, що належать до даної категорії земель, характеризуються різноманітним цільовим призначенням та правовим режимом, що розкривається у ст. ст. 66 - 77 ЗКУ та інших нормативно-правових актах (див. коментар до ст. ст. 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77 ЗКУ). Між тим, на підставі законодавства у правовій доктрині181 прийнято виділяти загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зокрема:

- всі земельні ділянки даної категорії земель мають спеціальне несільськогосподарське призначення, що дало підстави у спеціальній літературі називати дану категорію земель скорочено землями спеціального несільськогосподарського призначення;

- розміри відповідних ділянок визначаються на підставі затв. у встановленому порядку норм (для типових об'єктів - залізниць, автомобільних доріг, ліній електропередач, аеродромів, трубопроводів тощо) або затв. у встановленому порядку проектів (для нетипових об'єктів - промислових підприємств тощо), які, проте, також розробляються відповідно до певних норм. Це дозволяє виділити таку ознаку земель спеціального несільськогосподарського призначення, як нормування розмірів відповідних ділянок. У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються нераціонально. Нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики в 2,5 - 2,7 рази перевищують прийняті в країнах Західної Європи182;

- здійснюється внутрішнє та зовнішнє зонування земельних ділянок спеціального несільськогосподарського призначення. Так, навколо потенційно шкідливих об'єктів встановлюються санітарно-захисні зони, де забороняється житлове будівництво та проживання населення; навколо потенційно вразливих об'єктів - охоронні зони тощо;

- у певних випадках території, що призначаються для спеціальних несільськогосподарських потреб, взагалі можуть не відводитися як окремі земельні ділянки. Йдеться, наприклад, про земельні ділянки, призначені для розміщення деяких лінійних об'єктів (ліній зв'язку, електропередач, підземних трубопроводів). Хоча окрема земельна ділянка для розміщення такого об'єкту не відводиться, у зв'язку із розміщенням об'єкту режим відповідної території зазнає істотних змін, зокрема, встановлюється охоронна, санітарно-захисна зона. Може бути встановлено земельний сервітут.

Описані особливості правового режиму будуть розкриті нижче при характеристиці правового режиму окремих земель у складі даної категорії.

Правовий режим земель "іншого призначення". ЗКУ не містить спеціальних положень щодо "порядку використання" (правового режиму) земель, згаданих у коментованій статті як землі "іншого призначення". На наш погляд, правовий режим земель "іншого призначення" має загальні риси, притаманні режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (див. вище).

Легальне визначення даного різновиду земель та його складу відсутнє. За логікою побудови ЗКУ, т. з. "землі іншого призначення" - це землі, що не охоплюються визначеннями інших категорій земель та інших видів земель в межах даної категорії земель (земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони).

На думку В. І. Андрейцева183, до земель, що не знайшли відображення у законодавчій класифікації, можна віднести землі "культового (церковного) фонду, … космічного забезпечення, державного матеріального резерву, водно-болотних угідь та торф'яного фонду, родовищ корисних копалин, мисливського фонду та підвищеної екологічної небезпеки".

Нормативні положення щодо особливостей правового режиму окремих земель "іншого призначення" розкидані по численним нормативно-правовим актам.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв", земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти системи державного матеріального резерву, "є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження".

Щодо правового режиму тих водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів див. коментар до ч. ч. 1 та 3 ст. 46 ЗКУ.

Особливості правового режиму земельних ділянок, що використовуються для потреб мисливського господарства, визначаються насамперед ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Особливості правового режиму земель, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, визначаються Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (див. ст. ст. 169, 170 ЗКУ та коментар до ст. 169, 170).

Вважаємо, що до земель "іншого призначення" можуть бути віднесені також земельні ділянки, відведені для розміщення полігонів твердих побутових відходів. На сьогодні земельні відносини, що виникають при влаштуванні та експлуатації полігонів, регулюються практично виключно на підзаконному рівні - насамперед, ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування", де передбачені детальні правила розміщення полігонів (розділ 2), внутрішня структура та зонування території полігону (пп. 3.10 - 3.56), вимоги до санітарно-захисної зони полігону (пп. 3.57 - 6.58), спеціальні вимоги до рекультивації земель після закриття полігону (пп. 3.115 - 3.133). Зокрема, встановлено, що територія полігону поділяється на такі елементи: (1) під'їзну дорогу, (2) ділянку складування твердих побутових відходів, (3) господарську зону, (4) інженерні споруди і комунікації; детально визначається режим території кожного з елементів.

Площа земель під твердими побутовими відходами в Україні перевищує 3 тис. га і включає 727 полігонів, з яких 35,5 % не відповідають нормам. Крім того, багато лісів, узбіч доріг, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища. За оцінками природоохоронних органів, площа земель під такими об'єктами перевищує 160 тис. га184.

Окремою і достатньо гострою проблемою є правовий режим земельних ділянок, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації в Україні. Ці ділянки не підпадають під поняття жодної із "типових" категорій земель, у т. ч. і під поняття земель оборони, оскільки ЧФ РФ не є "військовим формуванням, утвореним відповідно до законодавства України". Такі ділянки на сьогодні фактично знаходяться поза правовим полем України, і на даний час стоїть завдання хоча б про їх інвентаризацію. За даними Держземагенства України, станом на 01.01.2007 по АРК проінвентаризовано 521 земельну ділянку, загальна площа яких за уточненими даними складає 17980,65 га.