Мы ВКонтакте

Стаття 66. Землі промисловості

1. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

2. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

4. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Коментар:

До ч. 1. До земель промисловості коментована стаття відносить земельні ділянки, надані для розміщення споруд та іншої інфраструктури будь-яких підприємств. Щодо вимог до організації територій підприємств див. коментар до ч. 3 коментованої статті.

Станом на 01.01.2006 землі промисловості складали 194,5 тис. га186.

Структура земель промисловості на даний час далека від досконалої. Так, надмірна землеємність склалася у гірничодобувній промисловості. У чорній металургії і теплоенергетиці понад 40 % території займають шламонакопичувачі та інші об'єкти для захоронення відходів виробництва. На 01.01.2005 151,1 тис. га земель віднесено до порушених (з них не використовуються у виробництві 53,3 тис. га), з яких майже 83 % порушено в процесі розробки покладів рудних і нерудних копалин, їх переробки, проведення геологорозвідувальних робіт187.

До ч. 2. Закон не передбачає обмежень щодо кола суб'єктів, що можуть мати на праві власності або користування землі промисловості.

До ч. 3. Розміри та внутрішнє зонування земельних ділянок промислових підприємств визначаються проектною документацією на підставі СНиП ІІ-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий", які, зокрема, визначають нормативи мінімальної щільності забудови, що впливає на площу необхідної земельної ділянки, передбачають функціональне зонування території "з урахуванням технологічних зв'язків, санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог, вантажообігу та видів транспорту" (п. 3.3 та ін.), визначають конфігурацію забудови (п. 3.22), відстані між будівлями (пп. 3.25, 3.26, табл. 1 - 4 та ін.) тощо.

Зокрема, п. 3.8 норм і правил передбачено виділення на майданчику підприємства таких зон: (а) передзаводської (за межами огорожі чи умовної межі підприємства), (б) виробничої, (в) підсобної, (г) складської. На території промислового вузла виділяються зони (д) громадського центра, (е) майданчиків підприємств, (є) загальних об'єктів допоміжних виробництв і господарств. Поділ на зони допускається уточнювати з урахуванням конкретних умов підприємства.

Спеціальні вимоги до організації території різних видів підприємств можуть бути вміщені до інших нормативних документів у галузі будівництва: див., наприклад, ВСН 01-82 "Инструкция по проектированию лесозаготовительных предприятий" (затв. наказом Мінпапірліспрому СРСР від 10.08.82 N 236).

Зовнішнє зонування земель, прилеглих до промислових підприємств, а саме, встановлення навколо підприємств (точніше, навколо джерел небезпечного впливу на їх території) санітарно-захисних зон, здійснюється на підставі Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затв. наказом МОЗ України від 19.06.96 N 173 (замінили СН 245-71 "Санітарні норми проектування промислових підприємств"188, затв. Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва ще 05.11.71). Відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд (Додаток 4 до Правил), встановлюється 5 класів небезпечності підприємств (I клас - найбільш небезпечні підприємства, виробництва та споруди), відповідно до яких санітарно-захисна зона складає від 50 до 3000 м. Оскільки санітарно-захисна зона відраховується безпосередньо від джерела небезпечного впливу, вона охоплює і територію підприємств. Детальніше щодо правового режиму санітарно-захисних зон ст. 114 ЗКУ та коментар до неї.

За "радянських" часів існувала практика влаштування промислових підприємств на земельних ділянках, відведених у користування іншим землекористувачам - у смугах відведення залізниць, шосейних доріг, і навіть на землях сільськогосподарського призначення (йдеться про міжколгоспні підприємства). Їхнє землекористування зазвичай ніяк не оформлювалося, що сьогодні породжує численні конфлікти та суперечки.

До ч. 4. Коментована норма, відтворюючи положення ст. 18 Кодексу України про надра, встановлює додаткові вимоги до процедури надання у користування земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами (див. ст. 123 ЗКУ та коментар до неї).

Відносини щодо "оформлення … прав користування надрами" регулюються гл. 2 Кодексу України про надра. "Оформлення прав" передбачає, зокрема, отримання дозволу на користування надрами (ст. 16) та гірничого відводу (ст. 17 Кодексу); деякі види надрокористування вимагають лише наявності дозволу на користування надрами (ст. ст. 20, 21 Кодексу України про надра).

Щодо "відновлення земель згідно із затв. проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки" див. ст. 166 ЗКУ та коментар до неї.