Мы ВКонтакте

Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок зобов'язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.

Коментар:

До ч. 1.

До пункту "а". Щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням див. розділ II ЗКУ та коментар до нього.

До пункту "б". Поза всяким сумнівом, обов'язок додержання законодавства України, і не лише про охорону довкілля, покладається на кожну особу. Законодавство про охорону довкілля складає величезний масив і систематизовано описане у "Переліку актів екологічного законодавства" (див. сайт www.amm.org.ua), що був розроблений одним із авторів спільно із Т. О. Третяком.

До пункту "в". Щодо обов'язку своєчасної сплати земельного податку, див. ст. 206 ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "г". Часто здійснення прав власників суміжних та сусідніх земельних ділянок вступає у колізію. Такі колізії мають вирішуватися відповідно до правил, викладених у главі 17 "Добросусідство" ЗКУ.

До пункту "ґ". Щодо обов'язку підвищувати родючість ґрунтів та зберігати корисні властивості землі див. розділ VI "Охорона земель" ЗКУ.

До пункту "д". Проголошений обов'язок "своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом" на сьогодні не наповнений реальним змістом (принаймні у тій частині, що стосується земель). Відповідно до постанови КМУ від 12.01.93 N 15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру" (п. 17), на власників землі покладений один-єдиний обов'язок щодо звітності: подавати "щорічно не пізніше 15 січня … виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди". Враховуючи те, що закон забороняє "самовільно" змінювати склад земель, фактично йдеться про звітування про зміни, що відбулися внаслідок природно-стихійних процесів, що, безумовно, річ не дуже поширена.

Що ж стосується інших природних ресурсів, окрім земель, відносно їх використання необхідно подавати статистичну звітність у порядку, передбаченому законодавством про статистику. Наприклад, звітування про фактичні обсяги використання вод здійснюється шляхом заповнення статистичної форми N 2-ТП (водгосп) згідно із наказом Держкомстату України від 30.09.97 N 230.

У законодавстві закріплені і деякі інші випадки, коли землевласники мають надавати певну інформацію про стан використання земель. Наприклад, законом передбачений обов'язок землевласників "надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів" (ст. 35 Закону України "Про охорону земель"). Хоча ч. 2 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що "[з] питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію", виконання обов'язку із надання інформації і у цьому випадку не підкріплено засобами реалізації і фактично залежить від доброї волі землевласника та землекористувача.

До пункту "е". Щодо "правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон" див. гл. 16 - 18 ЗКУ та коментар до гл. 18.

До пункту "є". Щодо обов'язку "зберігати геодезичні знаки" див. ст. 22 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" та прийняту відповідно до нього постанову КМУ від 19.07.99 N 1284 "Про Порядок охорони геодезичних пунктів".

Щодо обов'язку зберігати протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем див. ст. 26 ЗКУ та матеріали до неї, а також наказ Державного комітету України по водному господарству "Про затвердження Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоративних систем і споруд" N 151 від 01.10.99.

До пункту "ж". Положення коментованого пункту з'явилися в ЗКУ (зміни внесені Законом України від 05.11.2009 N 1708-VI), вочевидь, тому, що у випадку, коли власником зіпсована його власна ділянка ("незаконно змінений рельєф"), на думку законодавців, начебто відсутній механізм його примушення до відновлення стану такої ділянки (хоча його і можна притягти до кримінальної або адміністративної відповідальності). Водночас, неважко помітити, що коментований пункт сам по собі задачі створення зазначеного механізму не вирішує.

Більш того, не вирішують повною мірою цієї задачі і внесені Законом України 05.11.2009 зміни до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (ч. 1 ст. 10) щодо можливості відповідних державних інспекторів "давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи)" "про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків". Вказівки хоч і обов'язкові, проте не є виконавчими документами, а тому не підлягають примусовому виконанню, а отже, їх значення мінімальне.

На наш погляд, приведення земельної ділянки у попередній стан особою, що допустила її псування, може бути предметом позовів органів прокуратури та державних органів, що здійснюють державний контроль у сфері використання та охорони земель, оскільки саме на державу конституційно покладено обов'язок "[з] забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України" (ст. 16 Конституції України). Але і в даному разі можливість задоволення таких позовів ніяк не опосередковується наявністю чи відсутністю коментованої норми.

До ч. 2. Перелік обов'язків власників земельних ділянок, передбачений коментованою статтею, не є вичерпним. Наприклад, землевласники зобов'язані своєчасно не лише сплачувати земельний податок, а і подавати відповідну звітність до органів державної податкової служби (див. коментар до ст. 206 ЗКУ), сплачувати фіксований сільськогосподарський податок (у випадках, визначених ПКУ) тощо.