Мы ВКонтакте

Стаття 114. Санітарно-захисні зони

1. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

2. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

3. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Коментар:

До ч. 1. Санітарно-захисні зони - території з обмеженим режимом використання, де забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей, що встановлюються навколо шкідливих об'єктів з метою захисту населення та територій від їх впливу (таке визначення випливає із коментованої норми).

Положення про зони санітарної охорони передбачені, зокрема, у ст. 24 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", ст. 15 Закону України "Про видобування та переробку уранових руд", ст. 20 Закону України "Про електроенергетику", ст. ст. 19, 21 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів".

Перелік об'єктів, що можуть потребувати створення санітарно-захисних зон, є відкритим, оскільки в цілому методика визначення потенційно шкідливих, небезпечних об'єктів будується на оціночних критеріях, теорії ризику тощо.

До ч. ч. 2 та 3. Розмір та особливості правового режиму санітарно-захисних зон визначаються окремо в кожному випадку в залежності від виду об'єкта, навколо якого передбачається виділення такої зони, виду та інтенсивності його діяльності тощо.

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку N 4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затв. наказом МОЗ України N 173 від 19.06.96. Підприємства за шкідливістю поділяються на 5 класів, відповідно до яких встановлюються санітарно захисні зони від 50 до 3000 м.

Окрім наведеного акта, розміри санітарно-захисних зон передбачаються іншими актами законодавства про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення (насамперед, санітарними нормами і правилами): п. 3 Правил охорони електричних мереж, затв. постановою КМУ від 04.03.97 N 209, наказом МОЗ України "Про затвердження державних санітарних правил та норм" N 239 від 01.08.96, п. п. 3.5, 3.6 Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України", затв. постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 28, Санітарними правилами і нормами розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР. СанПиН N 5.02-12/Н від 12.07.89, Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України, затв. наказом МОЗ України від 02.02.2005 N 54, та ін.

Розміри та режим санітарно-захисних зон визначаються також нормативними документами у галузі будівництва: ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень", п. 10 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН Б.2.4-3-95 "Планування і забудова сільських поселень. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств", ДБН Б.2.4-4-97 "Планування і забудова сільських поселень. Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств" тощо.