Мы ВКонтакте

Стаття 166. Рекультивація порушених земель

1. Рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

3. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Коментар:

До ч. 1. Більш детальні положення про рекультивацію вміщені у ст. 52 Закону України "Про охорону земель". Згідно із ч. 5 статті рекультивація "здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби - і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель".

Слід наголосити, що і в коментованій нормі, і у ст. 52 Закону України "Про охорону земель" йдеться лише про один напрямок рекультивації - сільськогосподарський. Між тим, рекультивація може здійснюватися також за лісогосподарським, водогосподарським, санітарно-гігієнічним, рекреаційним та будівельним напрямками366.

Детальні положення про рекультивацію, у тому числі сільськогосподарську, вміщені у постанові Ради Міністрів СРСР від 02.06.76 N 407 "Про рекультивацію земель, збереження та раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт"367, постанові Ради Міністрів УРСР "Про рекультивацію земель, збереження і раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт" від 14.07.76 N 327, Основних положеннях про рекультивацію земель, порушених при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, затв. Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з науки та техніки, Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва, Міністерством сільського господарства СРСР та Державним комітетом лісового господарства СРСР 16.05.77, а також чинних міждержавних стандартах: ГОСТ 17.5.1.01-83 ("Рекультивация земель. Термины и определения"), ГОСТ 17.5.1.02-85 ("Классификация нарушенных земель для рекультивации"), ГОСТ 17.5.1.03-86 ("Классификация раскрывных и вмещающих пород для биологической рекультивации земель"), ГОСТ 17.5.3.04-83 ("Охрана природы. Земли. Общие требования к рекультивации земель"), ГОСТ 17.5.3.05-84 ("Охрана природы. Рекультивация земель. Общие требования к землеванию"), ГОСТ 17.5.3.06-85 ("Охрана природы. Земли. Требования к определению норм снятия плодородного слоя почвы при проведении земляных работ"), ГОСТ 17.5.4.01-84 ("Охрана природы. Рекультивация земель. Метод определения рН водяной вытяжки раскрывных и вмещающих пород"), ГОСТ 17.5.4.02-84 ("Охрана природы. Рекультивация земель. Метод измерения и расчета суммы токсичных солей в раскрывных и вмещающих породах"), настанові Мінвуглепрому України СОУ-Н 10.1.05420037.001:2007 "Правила біологічної рекультивації породних відвалів вугільних шахт України" та ін.

З метою проведення окреслених у коментованій нормі заходів розробляються робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель.

Рекультивація земель може передбачати організаційні, технічні і біотехнологічні заходи, зміст яких залежатиме від особливостей порушених земель та методів рекультивації.

До ч. 2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Даний обов'язок випливає зі змісту ст. 14 Конституції України, відповідно до якої земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також із закріпленого у п. "г" ч. 1 ст. 5 ЗКУ принципу земельного законодавства, відповідно до якого при регулюванні земельних відносин повинно забезпечуватись раціональне використання та охорона земель.

Формальні критерії віднесення земель до порушених, у зв'язку із чим виникає обов'язок їх рекультивації, встановлені ГОСТ 17.5.1.02-85 "Классификация нарушенных земель для рекультивации", який також визначає можливі напрямки рекультивації, окреслюючи можливі види використання земель після рекультивації.

Наприклад, у 2005 р. в Україні проведено рекультивацію 2098,0 га - цифра, в масштабах держави, мізерна369.

До ч. 3. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Детальні вимоги до процедури та правових засад зняття та нанесення родючого шару ґрунту при подальшій рекультивації визначаються ст. 52 Закону України "Про охорону земель". Зокрема, зняття і раціональне використання родючого шару ґрунту при виконанні земляних робіт необхідно здійснювати на землях всіх категорій. "Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок фізичних та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив, а роботи з нанесення знятої ґрунтової маси на малопродуктивні землі здійснюються за бажанням власників або землекористувачів, у тому числі орендарів, цих земельних ділянок за їх рахунок" (ч. 6 ст. 52 Закону України "Про охорону земель").

Технічні вимоги до зняття родючого шару ґрунту при проведенні земляних робіт визначені ГОСТ 17.4.3.02-85 "Требования к охране плодородного слоя почвы при проведении земляных работ", ГОСТ 17.5.3.06-85 "Охрана природы. Земли. Требования к определению норм снятия плодородного слоя почвы при проведении земляных работ", іншими нормативними документами, згаданими у коментарі до ч. 1 цієї статті.

Ст. 53 Закону України "Про охорону земель" імперативно передбачає, що вивезення ґрунтової маси за межі території України, крім зразків для проведення наукових досліджень, забороняється.

Роботи з рекультивації порушених земель виконують поетапно і поділяють на гірничотехнічну та біологічну рекультивацію. Гірничотехнічна рекультивація - це комплекс інженерних робіт, до складу якого входять:

• знімання та складування родючого шару ґрунту і потенційно родючих порід;

• формування відвалів шахт, кар'єрів, а також гідровідвалів;

• вирівнювання поверхні, виположування, терасування та закріплення укосів відвалів, бортів і кар'єрів, засипання шахтних провалів, закріплення їхніх бортів;

• хімічна меліорація токсичних ґрунтів;

• покриття вирівняної поверхні шаром родючого ґрунту або потенційно родючих порід;

• інженерне впорядкування рекультивованої території (дренажна мережа, дороги, виїзди тощо);

• вирівнювання дна та бортів кар'єру при створенні водойм370.

Біологічна рекультивація - це комплекс заходів щодо створення сприятливого водно-повітряного та поживного режимів ґрунту для сільськогосподарських і лісових культур. Комплекс заходів біологічної рекультивації земель для сільськогосподарського використання визначається фізико-хімічними властивостями підстеляючих порід і нанесеного родючого шару ґрунту або потенційно родючої породи. Цей комплекс охоплює запровадження сівозмін, насичених культурами на сидеральне добриво, внесення підвищених норм органічних і мінеральних добрив, мульчування тощо.