Мы ВКонтакте

Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

1. До деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

2. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Коментар:

До ч. 1. Класифікація деградованих земель здійснюється законодавцем за критерієм змісту чинників, що призвели до деградації. Першу групу становлять земельні ділянки, поверхня яких зазнала шкідливих змін та фізично не дозволяє провадити ефективну господарську діяльність внаслідок утворення ярів, провалів, тріщин, карст тощо. Перелік шкідливих змін не є вичерпним і може бути доповненим за викладеним вище критерієм.

До другої групи віднесені земельні ділянки, ґрунти яких за своєю змістовною характеристикою не можуть бути ефективно використані.

Слово "ерозія" походить від латинського "erosio", що означає "роз'їдати" або "вигризати". В залежності від причин, що обумовлюють розвиток ерозії, виділяють водну й вітрову ерозію.

Водна ерозія відбувається внаслідок змивання й вимивання частин ґрунту опадами, поверхневими водами.

Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод сильним вітрам і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневий шар ґрунту, розораного на великих площах від вивітрювання. Так, за даними досліджень станом на 2010 р. в Україні наразі найвищий в Європі показник розораності земель375.

Крім водної та вітрової ерозії на схилах різної крутості спостерігається спливна ерозія. Вона полягає у тому, що ґрунтовий покрив, перенасичений ґрунтовими водами, може поступово або й раптово спливати, внаслідок чого зносяться його родючі шари. Така ерозія призвела до значної шкоди на Закарпатті у 1998 р., 2001 р. (див.: Постанову ВРУ "Про невідкладні заходи, пов'язані з катастрофічними повенями в Закарпатті" від 15.03.2001 N 2290-III, постанову КМУ "Про фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків стихійного лиха у Закарпатській області" від 29.03.2001 N 306).

Перезволоження земель може бути штучним (внаслідок науково не обґрунтованого проведення заходів по меліорації) або природнім. В свою чергу це породжує підвищену кислотність або засоленість ґрунтів. Так, подекуди спостерігається іригаційна ерозія від зрошування ґрунту (зокрема, за допомогою дощувальних машин). Внаслідок неправильного зрошування ґрунтові води піднімаються до поверхні, і після випаровування води розчинні солі, що містяться в ній, залишаються в приповерхневих шарах, що зумовлює їх засолення.

Забруднення земель хімічними речовинами, якщо використання земель стає небезпечним, є підставою для вилучення таких земель з господарського обігу з метою проведення консервації та відновлення попереднього безпечного стану (див. коментар до ст. 172 ЗКУ).

Науковці у сфері ґрунтознавства виділяють типи ґрунтів на підставі показника їх деградації. В. А. Сич виділяє 4 типи деградації ґрунтів та земель з урахуванням їх природи, реального розповсюдження і природно-господарської значимості наслідків: 1) технологічна (експлуатаційна) деградація, що включає наступні підтипи: а) порушення земель, б) фізична (землеробська) деградація ґрунтів, в) агровиснаження земель; 2) ерозія; 3) засолення, що включає: а) власне засолення, б) осолонцювання; 4) заболочування376.

Юридичні критерії, за якими землі відносяться до деградованих, викладені у Основних показниках, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами, затв. наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.10.2002 N 175 "Про Порядок консервації земель".

Інформація про наявність деградованих земель збирається, аналізується та узагальнюється Мінприроди України згідно із постановою КМУ від 19.07.2006 N 998 "Про затвердження Порядку збирання, використання, поширення інформації про опустелювання та деградацію земель".

До ч. 2. На відміну від ч. 1 коментованої статті, ч. 2 може бути застосована тільки до земель сільськогосподарського призначення, а саме тих з них, що віднесені до сільськогосподарських угідь на підставі ч. 2 ст. 22 ЗКУ (див. коментар до цієї статті).

Критерії, за якими малопродуктивні землі можуть підлягати консервації, визначені Основними показниками, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами, затв. наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.10.2002 N 175 "Про Порядок консервації земель".

Необхідно також пам'ятати, що низька родючість, економічна неефективність господарського використання за призначенням можуть бути не тільки наслідком незадовільного стану земель, а й спричиняться неефективним веденням сільського господарства, застосування застарілих технологій чи вирощуванням видів флори, яка не є пристосованою для даного виду ґрунту чи природно-кліматичної зони.