Мы ВКонтакте

Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель

1. Природно-сільськогосподарське районування земель - це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур.

2. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель.

3. Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського районування.

4. Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування визначається Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

Загальна характеристика. Здійснення природно-сільськогосподарського районування земель регламентується ст. 26 Закону України "Про охорону земель", ст. 39 Закону України "Про землеустрій", постановою КМУ від 26.05.2004 N 681 "Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель", наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 10.11.2004 N 366 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель". Оскільки районування лише забезпечує інформаційну базу для прийняття різних управлінських рішень, воно цілком могло б здійснюватися (і здійснювалося раніше) без законодавчого регулювання відповідних відносин.

До ч. 1. Природно-сільськогосподарське районування земель "здійснюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливостей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господарської діяльності та вимог екологічної безпеки шляхом обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та узагальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, проведення інших робіт" (п. 2 Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель, затв. постановою КМУ від 26.05.2004 N 681).

Районування є основою для розробки землевпорядної документації відносно земель сільськогосподарського призначення.

За часів СРСР при проведенні природно-сільськогосподарського районування території України було виділено п'ять природно-сільськогосподарських зон та дві горні області404. У межах зон (гірських областей) виділялися провінції за показниками гідротермічного режиму. Провінції поділялися на округи (переважно за характером рельєфу), в межах яких в свою чергу було виділено близько 200 природно-сільськогосподарських районів405. Представники землевпорядної науки відзначають, що застосовувана свого часу загальносоюзна методика підлягає вдосконаленню406.

ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення Державного комітету України із земельних ресурсів розроблено схему (карту) природно-сільськогосподарського районування України із виокремленням відповідних таксономічних одиниць: зон, провінцій, округів.

До ч. 2. Ст. 26 Закону України "Про охорону земель" передбачає, що даний вид районування земель обумовлює подальший поділ земель сільськогосподарського призначення в межах категорії з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки, є основою для встановлення вимог щодо раціонального використання земель відповідного району, може стати підставою для визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу, а також встановлення екологічних обмежень у використанні земель або ґрунтів з урахуванням їх геоморфологічних, природнокліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей відповідно до їх показників. Природно-сільськогосподарське районування є також інформаційною базою державного земельного кадастру й основою для розробки схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, систем ведення сільського господарства і проектів землеустрою.

Необхідність проведення природно-сільськогосподарського районування земель зумовлюється різним складом ґрунтів відповідно до природних умов певної території України. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність науково обґрунтованої диференціації земель сільськогосподарського використання, їх охорони та впровадження заходів щодо підвищення їхньої продуктивності.

Усі критерії, покладені в основу районування та поділу земель на відповідні групи, безпосередньо впливають на оцінку одиниці площі земель, на що вказується і у методиках її проведення (див. ст. 201 ЗКУ та коментар до неї).

До ч. 3. Ієрархія поділу земель на підставі природно-сільськогосподарського районування передбачає виділення природно-сільськогосподарських зон, природно-сільськогосподарських провінцій, природно-сільськогосподарських округів, природно-сільськогосподарських районів, гірських природно-сільськогосподарських областей. Кожен елемент системи районування характеризує сукупність показників. Відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 10.11.2004 N 366 такі показники об'єднані в розробленій для кожного елементу районування еколого-господарській характеристиці за такими показниками як клімат, геоморфологія, рельєф і гідрологія ґрунтів, стан ґрунтового покриву, якісна характеристика сільськогосподарських угідь, придатність ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур, їх бонітування та оцінка земель, а також співвідношення земельних угідь.

На підставі сукупності таких показників окремих груп земель України здійснюються заходи щодо охорони відповідних земель та їх ефективного використання.

На підставі матеріалів природно-сільськогосподарського районування території України складено перелік особливо цінних груп ґрунтів, затв. наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 N 245. Цей перелік має важливе значення для застосування положень ЗКУ, присвячених використанню та охороні особливо цінних земель (див. ст. 150 ЗКУ та коментар до неї).

До ч. 4. Відповідно до вимог ч. 3. ст. 179 ЗКУ КМУ затверджено постанову від 26.05.2004 N 681 "Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель", якою встановлено Порядок проведення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та екологічного районування. Згадана також можливість здійснення "інших" видів районування, зміст яких у постанові не розкритий.