Мы ВКонтакте

Стаття 191. Призначення моніторингу земель

1. Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

2. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.

3. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

4. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.

5. Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

6. Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Коментар:

 

До ч. 1. Відповідно до п. 3 постанови КМУ "Про затвердження Положення про моніторинг земель" від 20.08.93 N 661 моніторинг земель "складається із систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок, зйомка, обстеження і вишукування), виявлення у ньому змін, а також проведення оцінки" стану використання земельних ділянок, процесів, пов'язаних із змінами характеристик земель та ґрунтів тощо. Об'єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них.

Забезпечення здійснення моніторингу покладається на Держземагентство України як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 16 Закону України "Про охорону земель").

Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів. Моніторинг родючості ґрунтів здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Безпосередньо моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться Державною службою охорони родючості ґрунтів Міністерства відповідно до наказу Мінагрополітики України від 26.02.2004 N 51 "Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення" та наказу Мінагрополітики "Про Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів" N 167 від 01.09.2000. Спеціальні правила відносно моніторингу особливо цінних земель передбачені вказівкою Держкомзему "Про використання, охорону та моніторинг особливо цінних земель" від 03.11.97 N 55.

Правове регулювання агрохімічної паспортизації як складової моніторингу здійснюється Указом Президента України "Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення" від 02.12.95 N 1118/95, а також наказом Міністерства сільського господарства та продовольства України від 30.11.93 N 321, яким затверджено агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.

Забезпечення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель здійснюють органи водного господарства (ст. 16 Закону України "Про меліорацію земель").

Метрологічне забезпечення, методи проведення досліджень та відібрання проб для проведення моніторингу визначаються вимогами групи стандартів колишнього СРСР "Охрана природы. Почвы" та ДСТУ групи "Ґрунти" (див. коментар до ст. 165 ЗКУ).

До ч. 2. Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку (п. 31 Положення про моніторинг земель, затв. постановою КМУ від 20.08.93 N 661):

виконання спеціальних зйомок на місцевості і обстежень земель;

виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;

оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

Варто зауважити, що моніторинг передбачає продовжувану, періодичну діяльність. Таким чином, стан земельного фонду має оцінюватися шляхом аналізу ряду проведених спостережень і порівняння одержаних показників.

До ч. 3. Державна система моніторингу довкілля - це "система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки" (п. 1 Положення про державну систему моніторингу довкілля, затв. постановою КМУ від 30.03.98 N 391).

На органи земельних ресурсів покладена функція моніторингу "ґрунтів і ландшафтів (вміст забруднюючих речовин, проявів ерозійних та інших екзогенних процесів, просторового забруднення земель об'єктами промислового і сільськогосподарського виробництва); рослинного покриву земель (видовий склад, показники розвитку та ураження рослин); зрошуваних і осушених земель (вторинне підтоплення і засолення тощо); берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток, гідротехнічних споруд (динаміка змін, ушкодження земельних ресурсів)" (п. 8 Положення про державну систему моніторингу довкілля).

Оскільки функціонування системи моніторингу довкілля передбачає здійснення комплексу узгоджених дій державними органами, що відповідають за моніторинг певних елементів довкілля, то, зокрема, на органи земельних ресурсів покладено обов'язок надання усім заінтересованим суб'єктам системи моніторингу інформації про стан земельного фонду, структуру землекористування, трансформацію земель, заходи щодо запобігання негативним процесам і ліквідації їх наслідків.

До ч. 4. Залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій п. 2 Положення про моніторинг земель, затв. постановою КМУ від 20.08.93 N 661, виділяє такі види моніторингу земель:

національний - на всіх землях у межах території України;

регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;

локальний - на окремих земельних ділянках та в окремих частинах (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.

Інформація, одержана під час локальних, регіональних та національних спостережень за станом земель, узагальнюється по районах, містах, областях, АРК, а також по окремих природних комплексах і відповідно до постанови КМУ "Про затвердження положення про моніторинг земель" від 20.08.93 N 661 має передаватись в пункти збору автоматизованої інформаційної системи обласних органів земельних ресурсів. За результатами оцінки стану земель мають складатись звіти, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держземагентства України для вжиття заходів для запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

До ч. 5. Ведення моніторингу покладене на Держземагентство та Міністерство екології та природних ресурсів як спеціально уповноважені органи з питань земельних ресурсів та з питань екології та природних ресурсів відповідно. Наявність таких функцій опосередкована повноваженнями про зазначені органи.

До ч. 6. Положення коментованої норми продубльовано у ст. 13 Закону України "Про охорону земель". Порядок ведення моніторингу земель на сьогодні визначається постановами КМУ "Про затвердження положення про моніторинг земель" від 20.08.93 N 661, "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" від 30.03.98 N 391, які можуть застосовуватись у частині, що не суперечить ЗКУ. При застосуванні норм даних постанов слід також враховувати факт реорганізацій Держкомзему та Держземагентства України (див. коментар до ст. 15) та наказ Держкомзему "Про затвердження положень про територіальні органи земельних ресурсів" від 17.06.2008 N 123.