Мы ВКонтакте

Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Коментар:

Загальна характеристика. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок розглядається в земельно-правовій літературі як захід земельно-правової відповідальності492, хоча такий підхід і не є загальновизнаним493).

До ч. 1. Щодо змісту терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" див. коментар до п. "а" ч. 1 ст. 211 ЗКУ. Автори вважають визначення "самовільного зайняття", закріплене у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "автономним", тобто таким, що не є суворо обов'язковим при тлумачення даного терміну, вжитого в інших актах законодавства. І якщо з використанням цього визначення для тлумачення положень КУпАП та ККУ ще можна погодитися, зважаючи на те, що двозначності при притягненні до кримінальної та адміністративної відповідальності слід тлумачити на користь порушника, для тлумачення коментованої норми дане визначення непридатне, оскільки явно відрізняється від усталеного розуміння терміну "самовільне зайняття".

На наш погляд, у ст. 212 ЗКУ самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання має за своїм характером виключати можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб.

До ч. 2. Ст. 152 ЗКУ передбачає одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків. Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за власний кошт. Окрема вказівка на це в коментованій нормі видається зайвою.

До ч. 3. На наш погляд, вживання у коментованій нормі терміна "повернення" є умовністю. Самовільне зайняття земельної ділянки означає не заволодіння нею, а створення більших чи менших перешкод власникові чи іншому законному володільцю у користуванні нею. Відповідно, проти самовільного захоплення слід застосовувати негаторний позов - позов про усунення перешкод, а не віндикаційний позов - про витребування, "повернення" земельної ділянки (див. коментар до ч. 1 ст. 78 ЗКУ).

Так, вірним є формулювання позовних вимог як вимог про "звільнення земельної ділянки"494, "усунення порушень меж земельної ділянки"495 і, нарешті, найбільш коректне - про "усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою" із зазначенням конкретного способу - наприклад, прибирання металевого гаражу496.

Помилки у юридичній кваліфікації спірних правовідносин можуть призвести до відмови задоволенні позову через пропуск строку позовної давності497 (що, звичайно, є помилкою, оскільки самовільне зайняття - порушення триваюче), у разі задоволення позову - до складнощів щодо виконання рішення.