Мы ВКонтакте

Про насіння

З А К О Н   У К Р А Ї Н И
 

( Закон втратив чинність на підставі Закону N 411-IV ( 411-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 13, ст.92 )
 

Про насіння

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 2, ст. 5 )
  ( Вводиться в дію Постановою ВР N 3772-XII ( 3772-12 ) від 23.12.93, ВВР, 1994, N 2, ст. 6 )

 

     Цей Закон містить основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських, декоративних, лікарських та лісових рослин, на які затверджено державні стандарти, і правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу, а також охороняють їх права.

 

Р о з д і л I
 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 

     Стаття 1. Визначення термінів
 

     У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

     насіння - генеративні і вегетативні органи рослин, що використовуються для відтворення сорту (саме насіння, саджанці, живці, цибулини, бульби, меристема тощо); категорії насіння: оригінальне - насіння, одержане науковими установами

     в первинних ланках насінництва шляхом послідовного добору

     родовідних рослин і оцінки їх нащадків з метою відтворення і

     збереження сорту; елітне - розмножене насіння відібраних у розсадниках

     первинних ланок кращих нащадків родовідних рослин, яке

     найбільш повно передає спадкові ознаки та властивості сорту і

     за сортовими та посівними якостями відповідає вимогам

     державного стандарту на еліту; репродуктивне - насіння першої та наступних репродукцій. До насіння зазначених категорій прирівнюється відповідний

     садивний матеріал картоплі, винограду, плодових,

     горіхоплідних, ягідних, декоративних, лікарських, лісових

     культур з урахуванням особливостей їх розмноження;
 

     сортові якості - сукупність показників, що характеризують належність насіння до відповідного сорту;

     посівні якості - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву;

     партія насіння - будь-яка кількість однорідного насіння, якість якого засвідчена одним документом;

     некондиційне насіння - насіння, що не відповідає за якісними показниками вимогам державного стандарту;

     насінництво - галузь рослинництва, завданням якої є розмноження насіння високопродуктивних сортів, збереження і поліпшення їх чистосортності, біологічних і урожайних властивостей;

     система насінництва - комплекс взаємопов'язаних організаційних, наукових і агротехнічних заходів, спрямованих на забезпечення виробництва, реалізації та використання насіннєвого і садивного матеріалу сільськогосподарських, декоративних, лікарських та лісових рослин;

     Реєстр сортів рослин України - реєстр, до якого занесено сорти, допущені до господарського використання;

     Державний реєстр виробників насіннєвого і садивного матеріалу - перелік господарств незалежно від форм власності, яким надано право виробляти і реалізовувати насіння;

     маркування насіння - умовне позначення, слово, торговельна марка, символ або малюнок, розміщені на упаковці, прикріплені до неї, вкладені в середину;

     апробація - польова оцінка якості сортових посівів.
 

     Стаття 2. Об'єкти насінництва
 

     До об'єктів насінництва згідно з цим Законом належать:

     сорт (гібрид, популяція, сортосуміш, клон, лінія);

     насіння;

     насінницькі посіви та насадження.
 

     Стаття 3. Суб'єкти насінництва
 

     До суб'єктів насінництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння відповідно до цього Закону.
 

     Стаття 4. Законодавство України про насіння
 

     Законодавство України про насіння складається з цього Закону, Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" ( 3116-12 ), інших законодавчих актів, а також нормативно-правових актів органів державної влади і управління.

 

Р о з д і л II
 

СИСТЕМА ВЕДЕННЯ НАСІННИЦТВА
 

     Стаття 5. Система насінництва
 

     1. Система насінництва сільськогосподарських культур складається з ланок первинного, елітного і репродуктивного насінництва, страхових фондів насіння та державних насіннєвих ресурсів.

     2. Особливості виробництва насіння окремих сільськогосподарських культур або їх груп, декоративних, лікарських і лісових рослин враховуються під час створення систем їх насінництва, що регулюються відповідними нормативними актами Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства лісового господарства України і Української академії аграрних наук.

     3. Міністерство сільського господарства і продовольства України забезпечує розвиток насінництва сільськогосподарських культур, спрямований на повне забезпечення потреб виробників насінням, перевірку його якості, здійснює заходи щодо державної підтримки насінництва, удосконалення економічного механізму взаємовідносин між виробниками і споживачами насіння, а також виконання міжнародних договорів України з насінництва, веде Державний реєстр виробників насіннєвого і садивного матеріалу.

     4. Міністерство лісового господарства України забезпечує розвиток насінництва лісових культур, перевірку їх якості, здійснює заходи щодо удосконалення економічного механізму взаємовідносин між виробниками і споживачами насіння, а також виконання міжнародних договорів України з насінництва.

     5. Українська академія аграрних наук за державним контрактом організовує вирощування і реалізацію оригінального насіння та еліти сільськогосподарських культур, а також розмноження і впровадження у виробництво нових перспективних сортів, вивчає попит світового ринку насіння, вступає у взаємовідносини з органами насінництва інших держав, розробляє прогресивні технології вирощування та обробки насіння, а також із зацікавленими міністерствами - методики виробництва насіння та інші нормативні документи.
 

     Стаття 6. Страхові фонди насіння
 

     Страхові фонди оригінального насіння створюються відповідними суб'єктами насінництва в обсязі ста відсотків до потреби, супереліти - п'ятдесяти, еліти і репродуктивного насіння - не менше п'ятнадцяти відсотків потреби в насінні. Поновлення страхових фондів провадиться щорічно. Використання насіння страхових фондів не за призначенням у межах строків, визначених Міністерством сільського господарства і продовольства України, забороняється.
 

     Стаття 7. Державні насіннєві ресурси
 

     1. Для забезпечення насінням районів, що не виробляють власного насіння або мають обмежені можливості його виробництва, подання допомоги у разі знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок стихійного лиха, забезпечення сортопоновлення, сортозаміни та реалізації насіння за міжнародними договорами створюються державні насіннєві ресурси.

     2. Обсяги формування державних насіннєвих ресурсів щодо груп культур і сортів визначаються Міністерством сільського господарства і продовольства України (лісового насіння - Міністерством лісового господарства України) і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Заготівля насіння в державні ресурси здійснюється на контрактній основі, а також за рахунок імпорту. Формування насіннєвих партій з товарного зерна забороняється.

     3. Заготівлю насіння в державні ресурси і його зберігання забезпечують підприємства і організації за дорученням Міністерства сільського господарства і продовольства України (лісового насіння - Міністерства лісового господарства України).

     4. Підприємствам та організаціям, які здійснюють заготівлю, обробку, зберігання та реалізацію насіння державних ресурсів, надаються пільгові кредити за рахунок коштів державного бюджету.
 

     Стаття 8. Право на виробництво і використання насіння
 

     1. Юридичні і фізичні особи можуть розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння сортів рослин лише за умови відповідності своїх виробничих можливостей атестаційним вимогам, що встановлюються Міністерством сільського господарства і продовольства України.

     2. За наслідками атестації, проведеної Міністерством сільського господарства і продовольства України, дозвіл на виробництво і використання оригінального насіння надається науково-дослідним установам і учбовим господарствам вищих сільськогосподарських учбових закладів, елітного - дослідним та елітно-насінницьким господарствам науково-дослідних установ, учбовим господарствам вищих сільськогосподарських учбових закладів, а за наслідками атестації, проведеної органами управління сільським господарством Республіки Крим та областей, дозвіл на виробництво і використання репродуктивного насіння і гібридів першого покоління - спеціалізованим насінницьким господарствам, колективним сільськогосподарським підприємствам, селянським (фермерським) та іншим господарствам незалежно від форм власності.

     3. Юридичні і фізичні особи, що за наслідками атестації одержали дозвіл на виробництво і використання насіння відповідних категорій, заносяться до Державного реєстру виробників насіннєвого і садивного матеріалу, який веде і видає Міністерство сільського господарства і продовольства України.

     4. Положення про Державний реєстр виробників насіннєвого і садивного матеріалу затверджується Міністерством сільського господарства і продовольства України і Українською академією аграрних наук.

     5. Юридичні і фізичні особи, що не мають дозволу на виробництво і використання насіння, можуть вирощувати його тільки для власного використання без права продажу.
 

     Стаття 9. Права і обов'язки виробників насіння
 

     1. Юридичні і фізичні особи, що одержали дозвіл на виробництво і використання насіння, мають право:

     на договірних умовах купувати у інших виробників відповідні категорії насіння та батьківські форми гібридів для наступного розмноження і реалізації;

     вимагати відшкодування завданих збитків від перехресного запилення посівів вирощуваного сорту іншим сортом внаслідок невиконання сусіднім виробником умов укладеного з ним договору щодо розміщення посівів перехреснозапильників;

     встановлювати договірні ціни на вирощене насіння, що підлягає реалізації;

     звертатись до органів державного управління і контролю в насінництві та до судових органів у разі порушення прав, наданих їм цим Законом.

     2. Виробники насіння зобов'язані:

     укладати угоди на використання сортів з власниками патентів на сорти, установами - оригінаторами сортів, на які не видаються патенти, або з авторами сортів;

     вирощувати насіння згідно з обсягом, обумовленим державним контрактом, створювати його страхові фонди в обсягах, визначених статтями 6, 7 цього Закону;

     додержувати технологічних і методичних вимог насінництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння;

     гарантувати відповідність насіння, що підлягає реалізації, сортовій чистоті і посівним якостям, зазначеним у документі на насіння;

     своєчасно здавати зразки насіння для контролю якості до лабораторій Української державної насіннєвої інспекції;

     зберігати дублікати зразків насіння протягом терміну, визначеного державним стандартом;

     вести по кожному сорту насінницьку документацію за встановленими формами і зберігати її протягом трьох років;

     додержувати встановленого порядку маркування і затарювання насіння, що підлягає реалізації.

     3. Виробники насіння мають й інші права та обов'язки, передбачені цим Законом та нормативними актами з питань насінництва.
 

     Стаття 10. Термін поновлення насіння
 

     Термін поновлення (кількість поколінь відтворення) насіння, що виробляється, визначають органи управління сільським господарством Республіки Крим і областей з урахуванням рекомендацій оригінатора сорту.
 

     Стаття 11. Закриті райони насінництва
 

     З метою створення сприятливих фітосанітарних і технологічних умов для вирощування високоякісного насіння окремих сільськогосподарських культур Міністерство сільського господарства і продовольства України за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади організовує закриті райони, на території яких встановлюється відповідний режим вирощування цих культур у господарствах різних форм власності.

 

Р о з д і л III
 

ОБОРОТ НАСІННЯ
 

     Стаття 12. Введення насіння в оборот
 

     1. Насіння вводиться в оборот після його визнання державними органами управління і контролю в насінництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми.

     2. Насіння вважається визнаним, якщо воно:

     належить до сорту, що пройшов державне випробування, за наслідками якого його занесено до Реєстру сортів рослин України або визнано перспективним;

     за сортовою чистотою і посівними якостями відповідає вимогам державного стандарту України.
 

     Стаття 13. Вимоги щодо визначення сортових і посівних якостей насіння
 

     1. При визначенні сортових і посівних якостей насіння використовуються єдині методи і лабораторно-технічні засоби, єдина термінологія і нормативна документація.

     2. Норми сортових і посівних якостей насіння встановлюються державними стандартами України.
 

     Стаття 14. Визначення сортових якостей насіння
 

     1. Визначення сортових якостей насіння здійснюється методом апробації, грунтового і лабораторного контролю.

     2. Обсяги апробації сортових посівів в розрізі культур і сортів визначаються виробниками насіння самостійно виходячи із необхідності задоволення власних насіннєвих потреб, створення страхових фондів, виконання згідно з укладеними договорами поставок в державні ресурси, а також з урахуванням реалізації на ринку насіння.

     3. Апробація сортових посівів здійснюється в порядку, визначеному інструкцією Міністерства сільського господарства і продовольства України.

     4. У разі невідповідності посіву вимогам державного стандарту він вилучається із числа насіннєвих, а одержане насіння не може використовуватися на посівні цілі.

     5. Міністерство сільського господарства і продовольства України у разі необхідності дозволяє введення в оборот одновидових або різновидових сумішей, компонентами яких є визнане насіння.
 

     Стаття 15. Визначення посівних якостей насіння
 

     1. Визначення посівних якостей насіння здійснюється в лабораторіях Державної насіннєвої інспекції методом аналізу проб, відібраних від партій насіння.

     2. Проби насіння від партій, що підлягають реалізації, відбираються працівниками Державної насіннєвої інспекції, а для власних потреб виробника - самим виробником або особами, уповноваженими на те Українською державною насіннєвою інспекцією.

     Взяття проб і визначення посівних якостей насіння, що експортується, здійснюється відповідно до міжнародних правил.

     3. На насіння, яке за даними лабораторного аналізу відповідає вимогам державного стандарту України, його власник одержує документ про якість.

     4. Документи, що засвідчують якість лісового насіння, видають лісонасіннєві станції Міністерства лісового господарства України.

     5. Насіння, що підлягає поставці на експорт, супроводжується міжнародним і фітосанітарним сертифікатами.
 

     Стаття 16. Використання невизнаного насіння
 

     Кондиційне насіння сортів, не занесених до Реєстру сортів рослин України і не визнаних перспективними, може використовуватись для посівних цілей лише у тих випадках, якщо:

     його розмноження передбачено міжнародним договором для вивезення за межі України;

     стосовно сорту прийнято спеціальне рішення Міністерства сільського господарства і продовольства України;

     автор сорту створює запас насіння в період проведення державного сортовипробування;

      насіння використовується виробником насіння для власних потреб без права реалізації;

     насіння використовується для селекційних і дослідних робіт, експонування.
 

     Стаття 17. Ввезення і вивезення насіння
 

     1. Насіння може ввозитися в Україну з інших держав за умови, якщо:

     воно належить до сорту, що пройшов державне випробування і його занесено до Реєстру сортів рослин України або визнано перспективним;

     державна інспекція з карантину рослин видала дозвіл на його ввезення;

     воно має фітосанітарний сертифікат, виданий державними органами з карантину рослин країни-експортера;

     воно призначене для селекційних і дослідних робіт, експонування.

     2. Насіння, що ввозиться та вивозиться для наукових цілей та для державного сортовипробування, не обкладається митом і не підлягає квотуванню і ліцензуванню.

     3. Міністерство сільського господарства і продовольства України може дозволити ввезення насіння сорту, який не занесено до Реєстру сортів рослин України, за умови, що воно призначене для розмноження і наступного вивезення за межі країни за міжнародними договорами України.
 

     Стаття 18. Карантинний контроль за ввезенням, вивезенням і використанням насіння
 

     Карантинний контроль за ввезенням, вивезенням і використанням насіння здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про карантин рослин" ( 3348-12 ).
 

     Стаття 19. Маркування і затарювання
 

     Насіння, яке вводиться в оборот, обов'язково маркується і затарюється відповідно до вимог державних стандартів України.
 

     Стаття 20. Гарантії на насіння
 

     1. Суб'єкт насінництва гарантує відповідність сортових і посівних якостей насіння, зазначених у відповідних документах, і в разі їх порушення несе відповідальність згідно із законодавством України.

     2. Якщо власник реалізованого насіння доведе, що відсутність показників якості насіння, зазначених у пункті 1 цієї статті, є наслідком незалежних від нього обставин, споживач не може вимагати відшкодування збитків.

     3. На придбане насіння гарантії діють протягом терміну, визначеного в документі про його якість.
 

     Стаття 21. Експертне визначення якості насіння
 

     1. Експертне визначення якості насіння проводиться за вимогою споживачів Українською державною насіннєвою інспекцією.

     2. Правила експертного визначення якості насіння та порядок оформлення заяв встановлюються Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством лісового господарства України та Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

 

Р о з д і л IV
 

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У НАСІННИЦТВІ
 

Стаття 22. Державні органи управління і контролю в насінництві
 

     1. Державне управління в насінництві здійснюють Міністерство сільського господарства і продовольства України, Міністерство лісового господарства України та Українська академія аграрних наук відповідно до їх компетенції.

     2. Державний контроль у насінництві здійснюють Українська державна насіннєва інспекція, Державна насіннєва інспекція Республіки Крим, державні насіннєві інспекції областей, районні, міські і міжрайонні державні насіннєві інспекції, Державна помологічно-ампелографічна інспекція, Державна лісонасіннєва станція.
 

     Стаття 23. Посадові особи, які здійснюють державний контроль у насінництві
 

     1. Організація та здійснення державного контролю у насінництві покладається на Головного державного інспектора України з насінництва - начальника Української державної насіннєвої інспекції, який призначається і звільняється з посади Міністерством сільського господарства і продовольства України, а також на головних державних інспекторів з насінництва Республіки Крим, областей та районів.

     2. Головні та провідні спеціалісти Української державної насіннєвої інспекції, Державної насіннєвої інспекції Республіки Крим, обласних, районних (міських) і міжрайонних державних насіннєвих інспекцій за посадою є одночасно державними інспекторами з насінництва.
 

     Стаття 24. Права головних державних інспекторів та державних інспекторів з насінництва
 

     1. Здійснюючи контроль за додержанням вимог цього Закону, інших нормативних актів з насінництва і сортовипробування, Головний державний інспектор України, головні державні інспектори Республіки Крим, областей, районів, міст та державні інспектори з насінництва мають право:

     контролювати додержання суб'єктами насінництва незалежно від форм власності методичних і технологічних вимог;

     давати обов'язкові для виконання суб'єктами насінництва вказівки щодо усунення порушень у порядку ведення насінництва;

     доступу в будь-яке місце вирощування, обробки і зберігання насіння;

     знайомитися з документацією з насінництва, відкривати будь-яку упаковку насіння для відбирання контрольних зразків;

     накладати на винних осіб адміністративні стягнення за порушення вимог цього Закону та інших нормативних актів;

     забороняти реалізацію будь-якого насіння, якщо під час перевірки встановлено невідповідність його якісних показників державним стандартам.

     2. Головний державний інспектор України з насінництва, головні державні інспектори з насінництва Республіки Крим, областей, районів та державні інспектори з насінництва здійснюють контроль у взаємодії з органами місцевої державної влади, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, його територіальними органами.

     3. Суб'єкти насінництва, посадові особи підприємств і організацій насінництва у період проведення контрольних заходів зобов'язані допомагати інспекторам у виконанні їх функцій.

 

Р о з д і л V
 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ
 

     Стаття 25. Відповідальність за порушення Закону
 

     1. Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства з питань насінництва, притягаються до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно із законодавством України.

     2. Накладення стягнення не звільняє винних осіб від відшкодування збитків у випадках і порядку, передбачених законодавством України.

 

Р о з д і л VI
 

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ В ГАЛУЗІ НАСІННИЦТВА
 

Стаття 26. Участь у міжнародному співробітництві в галузі насінництва
 

     Інтереси України у міжнародних і регіональних організаціях з питань насінництва, а також у відносинах з іншими країнами представляють уповноважені Кабінетом Міністрів України органи.
 

     Стаття 27. Міжнародні договори
 

     Якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються правила міжнародних договорів.

 

 Президент України                                       Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 15 грудня 1993 року
     N 3690-XII