Мы ВКонтакте

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державну допомогу сім'ям з дітьми

Закон введено в дію з 1 січня 1993 року
Постановою Верховної Ради України
 від 21 листопада 1992 року N 2812-XII

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України 
від 23 грудня 1993 року N 3779-XII,
від 25 березня 1999 року N 563-XIV,
 від 6 квітня 2000 року N 1628-III,
 від 21 грудня 2000 року N 2171-III,
 від 22 березня 2001 року N 2334-III
(Законом України від 22 березня 2001 року N 2334-III
 цей Закон викладено у новій редакції),
від 4 липня 2002 року N 49-IV
(зміни, передбачені Законом України від 4 липня 2002 року N 49-IV,
 набрали чинності з 1 січня 2003 року),
 від 26 вересня 2002 року N 177-IV,
 від 24 жовтня 2002 року N 208-IV,
від 3 квітня 2003 року N 662-IV,
 від 19 червня 2003 року N 972-IV,
 від 4 листопада 2004 року N 2164-IV,
від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
 від 2 червня 2005 року N 2625-IV,
 від 15 грудня 2005 року N 3200-IV,
 від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
 від 19 січня 2006 року N 3372-IV,
 від 9 лютого 2006 року N 3428-IV,
 від 21 лютого 2006 року N 3446-IV,
 від 19 грудня 2006 року N 489-V
(окремі положення Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007),
 від 27 квітня 2007 року N 997-V,
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють по 31 грудня 2008 року),
від 15 квітня 2008 року N 269-VI,
від 23 вересня 2008 року N 573-VI,
від 19 березня 2009 року N 1180-VI,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI,
від 21 травня 2009 року N 1390-VI,
 від 17 листопада 2009 року N 1723-VI,
 від 17 березня 2011 року N 3164-VI,
 від 16 червня 2011 року N 3526-VI

(Зміни до цього Закону, передбачені Законом України від 3 лютого 2005 року N 2415-IV, внесені не будуть у зв'язку з втратою чинності Закону України від 3 лютого 2005 року N 2415-IV згідно із Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV)

 

(Установлено на 2007 рік, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до цього Закону здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V)

(Установлено, що у 2009 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до цього Закону призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України згідно із Законом України від 26 грудня 2008 року N 835-VI)

(Установлено, що у 2010 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до цього Закону призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України згідно із Законом України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI)

 

(У тексті Закону слова "які перебувають під опікою чи піклуванням" замінено словами "над якими встановлено опіку чи піклування" згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V)

(У тексті Закону слово "усиновитель" в усіх відмінках і числах замінено словом "усиновлювач" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 23 вересня 2008 року N 573-VI)

 

 

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Право сімей з дітьми на державну допомогу

Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

(частина друга статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 26.09.2002 р. N 177-IV)

У разі, коли міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила, встановлені цим договором.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 2. Поняття і терміни, що вживаються у цьому Законі

У цьому Законі поняття і терміни вживаються у такому значенні:

дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше;

сім'я з дітьми - поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування;

малозабезпечена сім'я з дітьми - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;

прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;

середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Стаття 3. Види державної допомоги сім'ям з дітьми

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) допомога при народженні дитини;

(пункт 2 частини першої статті 3 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

21) допомога при усиновленні дитини;

(частину першу статті 3 доповнено пунктом 21
 згідно із Законом України від 23.09.2008 р. N 573-VI)

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

5) допомога на дітей одиноким матерям; 

(частину першу статті 3 доповнено новим пунктом 5
 згідно із Законом України від 04.07.2002 р. N 49-IV,
 у зв'язку з цим пункт 5 вважати пунктом 6)

6) підпункт 6 частини першої статті 3 виключено

 (згідно із Законом України
 від 24.10.2002 р. N 208-IV)

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

Стаття 4. Джерела покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Порядок покриття витрат, передбачений частиною першою цієї статті, не стосується виплат допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань, а також Державної спеціальної служби транспорту та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби України. Покриття витрат на виплату зазначеного виду державної допомоги цим категоріям жінок здійснюється за рахунок відповідних бюджетів.

(частина друга статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 03.04.2003 р. N 662-IV,
 від 15.12.2005 р. N 3200-IV,
 від 09.02.2006 р. N 3428-IV,
від 19.03.2009 р. N 1180-VI,
від 14.04.2009 р. N 1254-VI)

Стаття 5. Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми

Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Стаття 6. Термін розгляду документів для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Розділ II. ДОПОМОГА У ЗВ'ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ ТА ПОЛОГАМИ

Стаття 7. Право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами

Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 8. Умови надання і тривалість виплати допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами

Підставою для призначення жінкам допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка:

з основного місця роботи (служби, навчання);

ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні.

абзац п'ятий частини першої статті 8 виключено

(згідно із Законом України
 від 16.06.2011 р. N 3526-VI)

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 -  4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стаття 9. Розмір допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Розділ III. ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ

(назва розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Стаття 10. Право на допомогу при народженні дитини

Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну).

(стаття 10 у редакції Закону
 України від 28.12.2007 р. N 107-VI,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 23.09.2008 р. N 573-VI)

Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

(статтю 10 доповнено частиною другою згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1390-VI)

Стаття 11. Умови призначення допомоги при народженні дитини

Допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

(частина перша статті 11 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2008 р. N 573-VI)

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

(частина друга статті 11 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2008 р. N 573-VI)

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

(стаття 11 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

у разі виникнення інших обставин.

(статтю 11 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 17.11.2009 р. N 1723-VI)

Стаття 12. Розмір допомоги при народженні дитини

Допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(стаття 12 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 19.06.2003 р. N 972-IV,
 у редакції Закону
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
(дію статті 12 зупинено на 2006 рік згідно із
 Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V)

(зупинення дії статті 12 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007)

 

 

 

 

(стаття 12 у редакції Законів
 України від 28.12.2007 р. N 107-VI,
 від 17.11.2009 р. N 1723-VI,
 від 17.03.2011 р. N 3164-VI)

Розділ III-А. ДОПОМОГА ПРИ УСИНОВЛЕННІ ДИТИНИ

Стаття 121. Право на допомогу при усиновленні дитини

Право на допомогу при усиновленні дитини має особа, яка є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо усиновлювачами є подружжя - один з них на їх розсуд).

Стаття 122. Умови призначення допомоги при усиновленні дитини

Допомога при усиновленні дитини призначається на підставі рішення про усиновлення дитини.

У разі усиновлення двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

Допомога при усиновленні дитини призначається незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги.

Стаття 123. Розмір допомоги при усиновленні дитини

Допомога при усиновленні дитини надається у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні першої дитини. Порядок і умови виплати допомоги при усиновленні дитини та підстави для припинення виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

(Закон доповнено розділом III-А згідно із
 Законом України від 23.09.2008 р. N 573-VI)

Розділ IV. ДОПОМОГА ПО ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ ДО ДОСЯГНЕННЯ НЕЮ ТРИРІЧНОГО ВІКУ

Стаття 13. Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

(стаття 13 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Допомога по догляду за дитиною, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

(статтю 13 доповнено частиною другою згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1390-VI)

Стаття 14. Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Усиновлювачам та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Особам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, до їх працевлаштування допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії.

Особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

(статтю 14 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI,
 у зв'язку з цим частини третю - сьому вважати
 відповідно частинами четвертою - восьмою)

Особам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки державної служби зайнятості.

У разі працевлаштування або виходу на роботу матері дитини або особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною, до закінчення строку догляду у режимі повного робочого часу зазначена допомога виплачується особі, яка продовжує догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

(статтю 14 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 21.02.2006 р. N 3446-IV,
 у зв'язку з цим частини п'яту - сьому
 вважати відповідно частинами шостою - восьмою,
частина п'ята статті 14 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки матері дитини про те, що виплату зазначеної допомоги їй припинено (із зазначенням дати).

(частина шоста статті 14 у редакції
 Закону України від 21.02.2006 р. N 3446-IV)

Матерям, які мають дітей віком до трьох років і вийшли на роботу та працюють у режимі неповного робочого часу або вдома, що підтверджується довідкою з місця роботи, або одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається (виплачується) в повному розмірі.

(частина сьома статті 14 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Частину восьму статті 14 виключено

(згідно із Законом України
 від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Стаття 15. Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

(дію частини першої статті 15 зупинено на 2006 рік
 згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V)

(зупинення дії частини першої статті 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007)

 

 

 

 

(частина перша статті 15 у редакції
 Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

(частина друга статті 15 у редакції
 Закону України від 21.02.2006 р. N 3446-IV)

Розділ V. ДОПОМОГА НА ДІТЕЙ, НАД ЯКИМИ ВСТАНОВЛЕНО ОПІКУ ЧИ ПІКЛУВАННЯ

Стаття 16. Право на допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.

(стаття 16 у редакції Законів
 України від 27.04.2007 р. N 997-V,
від 21.05.2009 р. N 1390-VI)

Стаття 17. Підстави призначення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування 

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування.

(стаття 17 у редакції Закону
 України від 15.04.2008 р. N 269-VI)

Стаття 18. Розмір допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога, розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.

(стаття 18 у редакції Закону
 України від 15.04.2008 р. N 269-VI)

Розділ V-A. ДОПОМОГА НА ДІТЕЙ ОДИНОКИМ МАТЕРЯМ

Стаття 181. Право на допомогу на дітей одиноким матерям

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

(частина перша статті 181 у редакції
 Законів України від 04.11.2004 р. N 2164-IV,
 від 16.06.2011 р. N 3526-VI)

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

(частина друга статті 181 у редакції
 Законів України від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
 від 16.06.2011 р. N 3526-VI)

Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

(частина третя статті 181 у редакції
 Закону України від 04.11.2004 р. N 2164-IV,
 із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
 у редакції Закону України
 від 16.06.2011 р. N 3526-VI)

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Стаття 182. Умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям

Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

(частина перша статті 182 у редакції
 Законів України від 04.11.2004 р. N 2164-IV,
 від 16.06.2011 р. N 3526-VI)

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Стаття 183. Розмір допомоги на дітей одиноким матерям

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

(частина перша статті 183 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 02.06.2005 р. N 2625-IV,
 від 19.01.2006 р. N 3372-IV,
 від 16.06.2011 р. N 3526-VI)

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, призначається на кожну дитину.

(частина друга статті 183 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 16.06.2011 р. N 3526-VI)

(стаття 183 у редакції Закону
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 184. Умови, за яких виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється або призупиняється

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду;

скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;

надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі:

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

(розділ V-A доповнено статтею 184 згідно із
 Законом України від 16.06.2011 р. N 3526-VI)

(Закон доповнено розділом V-A згідно із
 Законом України від 04.07.2002 р. N 49-IV)

Розділ VI. Виключено

(згідно із Законом України
 від 24.10.2002 р. N 208-IV)

Розділ VII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ, ОРГАНІЗАЦІЙ І ГРОМАДЯН

Стаття 21. Відповідальність підприємств, установ та організацій за недостовірність даних і документів, виданих для призначення державної допомоги

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обгрунтованість видачі та достовірність відповідних документів, поданих для призначення допомоги.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну сім'ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі документів або видачі недостовірних даних, і відшкодовують її в установленому законом порядку.

Стаття 22. Відповідальність громадян за недостовірність документів, поданих для призначення державної допомоги

Одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.

Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом.

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Стаття 23. Оскарження рішення органу, що призначає державну допомогу

Рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Стаття 24. Відповідальність органів, що призначають і здійснюють виплату допомоги сім'ям з дітьми

Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно з законом.

Розділ VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2002 року.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

розробити і затвердити порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.

3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

(пункт 3 розділу VIII у редакції Закону
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV),
(дію пункту 3 розділу VIII зупинено на 2006 рік
 згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V,
зупинення дії пункту 3 розділу VIII на 2007 рік, передбачене пунктом 14
 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не
 відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з
 Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007)
(пункт 3 розділу VIII  у редакції Закону
 України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

 

 

Президент України

Л. КРАВЧУК

м. Київ
21 листопада 1992 року
N 2811-ХII