Мы ВКонтакте


З А К О Н   У К Р А Ї Н И
 

Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття

 

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 22, ст.171 )
 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2213-III ( 2213-14 ) від 11.01.2001, ВВР, 2001,

N 11, ст.47 N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002,

N 17, ст.124 N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003,

N 27, ст.209 N 1678-IV ( 1678-15 ) від 09.04.2004, ВВР, 2004,

N 32, ст.385 N 2505-IV ( 2505-15) від 25.03.2005, ВВР, 2005,

N 17, N 18-19, ст.267 N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005,

N 31, ст.420 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9,

N 10-11, ст.96 N 3428-IV ( 3428-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006,

N 26, ст.215 N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006, ВВР, 2006,

N 27, ст.234 N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006,

N 32, ст.271 N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007,

N 9, ст.67 N 996-V ( 996-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007,

N 33, ст.439 N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007,

N 33, ст.442 N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78

                               - зміни діють по 31 грудня 2008 року } 

 

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253 N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 18, ст.247 N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.298 }
 

{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 9-рп/2009 ( v009p710-09 ) від 28.04.2009 }
 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535 N 1505-VI ( 1505-17 ) від 11.06.2009, ВВР, 2009, N 45, ст.690 N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.496 N 2464-VI ( 2464-17) від 08.07.2010, ВВР, 2011, N 2-3, ст.11 N 3277-VI ( 3277-17 ) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 44, ст.465 N 3280-VI ( 3280-17 ) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 44, ст.466 }

 

{ Матеріальна допомога по безробіттю, призначена відповідно до цього Закону до введення в дію Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 виплачується до закінчення строку її виплати або до припинення її виплати відповідно до статті 31 цього Закону відповідно до п.22 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

 

     Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ), визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
 

Розділ I
 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 

     Стаття 1. Визначення термінів
 

     У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 

     1) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
 

     2) суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;
 

     3) застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття; { Пункт 3 статті 1 в редакції Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3280-VI ( 3280-17 ) від 21.04.2011 }
 

     4) страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески; { Пункт 4 статті 1 в редакції Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     5) страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
 

     6) об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону;
 

     7) часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру;
 

     8) страховий випадок - це подія, через яку:
 

     застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; { Абзац другий пункту 8 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття;
 

     9) втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу);

{ Пункт 9 статті 1 в редакції Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; додатково див. Рішення Конституційного Суду N 9-рп/2009 ( v009p710-09 ) від 28.04.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1505-VI ( 1505-17 ) від 11.06.2009 }
 

     10) роботодавець:
 

     власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю;
 

     військові частини Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, які виплачують грошове забезпечення, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи внутрішніх справ та податкової міліції, органи і підрозділи цивільного захисту, а також воєнізовані аварійно-рятувальні служби (формування), створені відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військові формування); { Абзац третій пункту 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3280-VI ( 3280-17 ) від 21.04.2011 }
 

     власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

{ Пункт 10 статті 1 в редакції Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     11) найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи;
 

     12) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);
 

     13) страховий ризик - обставини, внаслідок яких особи можуть втратити роботу і потребують матеріальної підтримки та соціальних послуг за цим Законом; { Статтю 1 доповнено пунктом 13 згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     14) страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ( 2464-17 ), кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом; { Статтю 1 доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     15) мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід). { Статтю 1 доповнено пунктом 15 згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     Стаття 2. Принципи страхування на випадок безробіття
 

     Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
 

     надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
 

     обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками; { Абзац третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
 

     солідарності та субсидування;
 

     обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;
 

     паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
 

     диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
 

     надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
 

     законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.
 

     Стаття 3. Законодавство про страхування на випадок безробіття
 

     1. Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 

     2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про страхування на випадок безробіття, то застосовуються норми міжнародного договору.
 

     3. Нормативно-правові акти щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розробляються, реєструються і застосовуються відповідно до законодавства України.
 

     4. З питань, що регулюються цим Законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
 

     Стаття 4. Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття
 

     1. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

{ Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008, N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Частину другу статті 4 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

     3. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.
 

     Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

{ Статтю 5 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

Стаття 6. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги
 

     1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
 

     2. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

{ Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, N 3428-IV ( 3428-15 ) від 09.02.2006, N 1014-V (1014-16 ) від 11.05.2007; в редакції Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     3. Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

{ Частина третя статті 6 в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Частину четверту статті 6 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

     5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням профілактичні заходи відповідно до статті 7-1 цього Закону.

{ Статтю 6 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     Стаття 7. Види забезпечення та соціальні послуги
 

     1. Видами забезпечення за цим Законом є:
 

     допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
 

     допомога по частковому безробіттю;
 

     матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

 

( Абзац п'ятий частини першої статті 7 виключено на підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )

 

     допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
 

     2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) є:
 

     професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;
 

     профорієнтація;
 

     пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 

     інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
 

     У разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:
 

     направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства;
 

     забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. { Частина друга статті 7 в редакції Законів N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     Стаття 7-1. Профілактика настання страхових випадків
 

     При виникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі.
 

     До профілактичних заходів належать:
 

     фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи;
 

     фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи;
 

     інші профілактичні заходи, визначені правлінням Фонду.
 

     Порядок здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків, затверджується правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
 

     Щодо осіб, які отримують допомогу по частковому безробіттю відповідно до статей 24-26 цього Закону, не застосовуються профілактичні заходи, визначені у частині другій цієї статті.

{ Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

Розділ II
 

УПРАВЛІННЯ СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
 

Стаття 8. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
 

     1. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

{ Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     2. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
 

     3. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", цим Законом, іншими законами у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

{ Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     4. Фонд не може провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої цим Законом та статутом Фонду.
 

     5. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
 

     6. Усі застраховані особи є членами Фонду.
 

     Стаття 9. Статут Фонду
 

     У статуті Фонду повинно бути зазначено:
 

     найменування та місцезнаходження Фонду;
 

     напрями діяльності Фонду;
 

     права, обов'язки і відповідальність Фонду;
 

     органи управління Фондом, їх права, обов'язки і відповідальність;
 

     порядок прийняття рішень правлінням Фонду; перелік питань, рішення з яких приймаються правлінням Фонду двома третинами від загальної кількості голосів та обов'язковою більшістю голосів від кожної сторони;
 

     порядок обрання, повноваження і відповідальність голови правління Фонду та його заступників, підстави та порядок позбавлення їх повноважень;
 

     права, обов'язки та відповідальність членів правління Фонду, порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі за рішенням органу державного нагляду;
 

     функції виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів;
 

     порядок здійснення правлінням Фонду контролю за діяльністю виконавчої дирекції Фонду;
 

     джерела формування і напрями використання коштів Фонду;
 

     порядок формування та використання резерву коштів Фонду;
 

     порядок фінансування витрат, пов'язаних з виконанням функцій виконавчої дирекції Фонду, управлінням Фондом, розвитком його матеріальної та інформаційної бази;
 

     порядок внесення змін до статуту Фонду;
 

     інші положення, які стосуються діяльності Фонду.
 

     Стаття 10. Управління Фондом
 

     1. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
 

     2. Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.
 

     Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об'єднаннями та об'єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається сторонами самостійно.
 

     3. Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином України або має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку, а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ).
 

     4. Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління Фонду.
 

     Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які разом з головою представляють сторони.
 

     5. Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.
 

     Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому присутні від кожної сторони не менше ніж дві третини її представників.
 

     Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загальної чисельності членів правління.
 

     Стаття 11. Повноваження правління Фонду
 

     1. Правління Фонду:
 

     спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання Фонду;
 

     затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду, у тому числі виконавчої дирекції Фонду;
 

     обирає голову правління Фонду та його заступників;
 

     розглядає кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників та дає згоду на їх призначення в установленому порядку;
 

     дає згоду на звільнення в установленому порядку керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а в разі порушення ними законодавства чи статуту - вносить обов'язкове для врахування обгрунтоване подання про звільнення;
 

     затверджує бюджет Фонду на поточний рік після встановлення Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його виконання;
 

     затверджує структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики); ( Частину першу статті 11 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
 

     затверджує порядок використання коштів з окремих видатків бюджету Фонду;
 

     вирішує поточні питання щодо формування та використання резерву коштів Фонду;
 

     вносить центральному органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики пропозиції щодо розміру частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовується на страхування на випадок безробіття; { Абзац одинадцятий частини першої статті 11 в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     вирішує інші питання діяльності Фонду відповідно до його статуту.
 

     2. Документи нормативного характеру, які стосуються прав і обов'язків страхувальників та застрахованих осіб, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
 

     Документи нормативного характеру, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ). { Частину другу статті 11 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 }
 

     Стаття 12. Виконавча дирекція Фонду
 

     1. Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.
 

     Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.
 

     Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.
 

     2. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
 

     Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:

 

{ Пункт 1 частини другої статті 12 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Пункт 2 частини другої статті 12 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

     3) здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;
 

     4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків; { Пункт 4 частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     5) контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. { Абзац перший пункту 5 частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників;

{ Пункт 5 частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     6) представляють інтереси Фонду в судових та інших органах;
 

     7) представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;
 

     8) готує та подає на розгляд правління Фонду:
 

     пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
 

     пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік;
 

     проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду;
 

     пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду;
 

     звіт про діяльність.
 

Розділ III
 

НАГЛЯД У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
 

     Стаття 13. Наглядова рада
 

     1. Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада.
 

     Наглядова рада контролює виконання Фондом статутних завдань та цільове використання ним коштів.
 

     2. Наглядова рада складається з 15 осіб; до неї входять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і роботодавців.
 

     Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
 

     Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об'єднаннями та об'єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається сторонами самостійно.
 

     До складу наглядової ради не може бути призначено або делеговано особу за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону.
 

     Наглядова рада діє на громадських засадах, до її складу не можуть входити члени правління Фонду та працівники виконавчої дирекції Фонду. Строк повноважень членів наглядової ради становить шість років.
 

     Наглядову раду очолює голова, який обирається строком на два роки із складу членів наглядової ради почергово від представників кожної сторони і не може представляти ту сторону, від якої обрано голову правління Фонду.
 

     3. Наглядова рада:
 

     обирає голову наглядової ради та затверджує двох його заступників, які разом з головою представляють сторони;
 

     затверджує регламент роботи наглядової ради;
 

     заслуховує звіти правління Фонду та виконавчої дирекції Фонду з питань виконання статутних завдань Фонду та цільового використання коштів Фонду;
 

     у разі потреби вимагає від правління Фонду проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду;
 

     ставить питання про відповідальність посадових осіб виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів за виявлені порушення;
 

     одержує необхідну інформацію про роботу органів управління Фонду.
 

     4. Наглядова рада проводить свої засідання відповідно до плану, але не рідше ніж один раз на квартал. Позачергові засідання скликаються головою наглядової ради, а також на вимогу однієї третини її членів.
 

     Засідання наглядової ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу та не менше половини від кожної сторони. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх членів. У разі рівності голосів голос голови наглядової ради є вирішальним.
 

     5. У засіданні наглядової ради з правом дорадчого голосу беруть участь голова правління Фонду, керівник виконавчої дирекції Фонду або їх заступники.
 

     6. Члени наглядової ради можуть брати участь у засіданні правління Фонду з правом дорадчого голосу.
 

     7. Оформлення матеріалів засідання наглядової ради та ведення її документації здійснюється виконавчою дирекцією Фонду.
 

     8. Положення про наглядову раду затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з Українським координаційним комітетом сприяння зайнятості населення.
 

     Стаття 14. Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття
 

     1. Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
 

     2. Метою державного нагляду є контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.
 

     3. Страхувальники та страховик зобов'язані надавати посадовим особам органу державного нагляду документи, необхідні для здійснення ними контролю.
 

     Стаття 15. Засоби нагляду
 

     1. Якщо в результаті дій з боку страхувальника або страховика сталося порушення законодавства, орган державного нагляду у сфері страхування на випадок безробіття вказує на допущені порушення, встановлює строк для їх усунення. У разі якщо протягом цього строку страхувальник або страховик не усуне порушення, незаконне рішення скасовується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики з наступним відшкодуванням збитків за рахунок страхувальника або страховика, які допустили порушення. У двотижневий строк страхувальник або страховик можуть оскаржити рішення органу державного нагляду до суду.
 

     2. Орган державного нагляду може вимагати скликання позачергового засідання правління Фонду. Якщо ця вимога не виконується, орган державного нагляду може сам скликати та провести засідання правління Фонду.
 

     3. Орган державного нагляду має право розпуску наглядової ради у разі допущення порушень, передбачених положенням про наглядову раду. Формування її нового складу здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом.
 

     4. З ініціативи органу державного нагляду може призначатися проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду.
 

Розділ IV
 

КОШТИ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
 

     Стаття 16. Джерела коштів Фонду та їх використання
 

     1. Джерелами формування коштів Фонду є:
 

     страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування; { Абзац другий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     асигнування державного бюджету;
 

     суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
 

     прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку; ( Частину першу статті 16 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002 )
 

     благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
 

     інші надходження відповідно до законодавства України.
 

     2. Кошти Фонду використовуються на:
 

     виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 7-1 цього Закону; { Абзац другий частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 цього Закону;
 

     фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;
 

     створення резерву коштів Фонду.
 

     3. Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.
 

     З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв коштів Фонду в розмірі, передбаченому статтею 17 цього Закону. { Абзац другий частини третьої статті 16 в редакції Закону N 3277-VI ( 3277-17 ) від 21.04.2011 }
 

     До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. { Частину третю статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006 }
 

     Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в уповноваженому банку України.
 

     Резерв коштів Фонду використовується за цільовим призначенням за рішенням правління Фонду.
 

     4. Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління Фонду.
 

     Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

( Статтю 16 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002 )
 

     5. Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.

( Статтю 16 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002 )
 

     6. Закупівля товарів, робіт і послуг за кошти страхування на випадок безробіття здійснюється відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ).

{ Статтю 16 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010 }
 

     Стаття 17. Страхові внески

{ Назва статті 17 в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     1. Кошти, що надходять на страхування на випадок безробіття від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати: { Абзац перший частини першої статті 17 в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону;
 

     2) створення резерву коштів Фонду у розмірі суми, необхідної для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку не менш як на п'ять календарних днів; { Пункт 2 частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3277-VI ( 3277-17 ) від 21.04.2011 }
 

     3) покриття витрат Фонду у зв'язку із:
 

     відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 цього Закону;

 

     фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;
 

     4) фінансування заходів, передбачених статтею 7-1 цього Закону. { Частину першу статті 17 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     2. На порядок використання Фондом коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, бюджетне законодавство не поширюється.
 

     На відносини у сфері здійснення контролю за своєчасністю подання та достовірністю поданих роботодавцем відомостей щодо отримання коштів Фонду та дотримання порядку їх використання не поширюється дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16 ). { Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3277-VI ( 3277-17 ) від 21.04.2011 }

 

{ Частину статті 17 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Частину статті 17 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Частину статті 17 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Частину статті 17 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Частину статті 17 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Статтю 18 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

{ Статтю 19 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

Стаття 20. Відносини з цільовими страховими фондами та органами виконавчої влади

{ Назва статті 20 в редакції Закону N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009 }
 

     1. Фонд у своїй діяльності співпрацює з іншими страховими фондами, що здійснюють загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у проведенні заходів, пов'язаних з виплатою забезпечення та наданням соціальних послуг, і має право в кожному конкретному випадку приймати спільні рішення щодо фінансування цих заходів. { Абзац перший частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону, взаємодіють з органами державної податкової служби, праці та соціального захисту населення, іншими органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону { Частину першу статті 20 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009 }

{ Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009 }
 

     2. Виплата пенсій особам, які достроково вийшли на пенсію відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", у період до досягнення ними пенсійного віку здійснюється в установленому законодавством України порядку Пенсійним фондом України за рахунок коштів, що відшкодовуються Фондом.
 

Розділ V
 

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
 

     Стаття 21. Обчислення страхового стажу
 

     1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
 

     Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

{ Частина перша статті 21 в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     2. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

{ Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006; в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     3. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:
 

     ТП = Св : В,
 

     де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;
 

     Св - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;
 

     В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

{ Статтю 21 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     4. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.
 

     5. Строк проходження служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової служби) до запровадження страхування на випадок безробіття для цієї категорії осіб прирівнюється до страхового стажу у разі звільнення зі служби за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію за умови реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості протягом місяця - з дня взяття на облік у військовому комісаріаті, для інших осіб - з дня звільнення.

{ Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

Стаття 22. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю
 

     1. Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
 

     Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:
 

     навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
 

     строкова військова служба;
 

     здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; { Абзац п'ятий частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
 

     інші поважні причини, передбачені законодавством України.
 

     2. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
 

     3. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
 

     4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
 

     Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
 

     5. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
 

     6. У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання. { Частина шоста статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
 

     7. Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
 

     8. Умовою для призначення допомоги по безробіттю є готовність особи до участі в загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота для них є підходящою.

{ Статтю 22 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     9. У разі відмови особи від участі у загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота є для неї підходящою, без поважних причин розмір допомоги по безробіттю, передбачений статтею 23 цього Закону, зменшується на 50 відсотків строком до трьох місяців.

{ Статтю 22 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     Стаття 23. Розмір допомоги по безробіттю
 

     1. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ( 1266-2001-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
 

     до 2 років - 50 відсотків;
 

     від 2 до 6 років - 55 відсотків;
 

     від 6 до 10 років - 60 відсотків;
 

     понад 10 років - 70 відсотків.
 

     Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
 

     перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
 

     протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
 

     у подальшому - 70 відсотків.
 

     2. Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
 

     Допомога по безробіттю інвалідам із числа осіб, зазначених у частині другій статті 22, не призначається. { Частину другу статті 23 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
 

     3. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

{ Частина третя статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; додатково див. Рішення Конституційного Суду N 9-рп/2009 ( v009p710-09 ) від 28.04.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1505-VI ( 1505-17 ) від 11.06.2009 }
 

     4. У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.
 

     5. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.
 

     6. Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
 

{ Статтю 24 введено в дію на період до 1 січня 2010 року згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008}

Стаття 24. Умови надання допомоги по частковому безробіттю
 

     1. Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.
 

     2. Умовами надання допомоги по частковому безробіттю є:
 

     простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (далі - цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;
 

     простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.
 

     Про можливий простій роботодавець зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості.
 

     3. У разі якщо простій носить сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога по частковому безробіттю не надається.
 

     4. Перелік причин тимчасового припинення виробництва, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
 

{ Статтю 25 введено в дію на період до 1 січня 2010 року згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008}

     Стаття 25. Право на допомогу по частковому безробіттю
 

     1. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.
 

     2. Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо працівник:
 

     відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
 

     працює на даному підприємстві за сумісництвом;
 

     проходить альтернативну (невійськову) службу.
 

     Стаття 26. Розмір та тривалість виплати допомоги по частковому безробіттю
 

     1. Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом.
 

{ Частину другу статті 26 введено в дію на період до 1 січня 2010 року згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008}

     2. Допомога по частковому безробіттю надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.
 

{ Частину третю статті 26 введено в дію на період до 1 січня 2010 року згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008}

     3. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду.
 

{ Частину четверту статті 26 введено в дію на період до 1 січня 2010 року згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008}

     4. Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніж через рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковому безробіттю.
 

{ Частину п'яту статті 26 введено в дію на період до 1 січня 2010 року згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008}

     5. Порядок фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
 

     Стаття 27. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації
 

     1. Застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.
 

     Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації інвалідам із числа осіб, зазначених у частині другій статті 22, не призначається. { Частину першу статті 27 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
 

     2. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.
 

     3. Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
 

( Статтю 28 виключено на підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
 

     Стаття 29. Допомога на поховання
 

     1. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.
 

     2. У разі смерті безробітного інваліда або особи, яка перебувала на його утриманні, за вибором осіб, які здійснювали поховання, виплачується допомога на поховання за цим Законом або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання за іншими законодавчими актами. { Статтю 29 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }

{ Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
 

Стаття 30. Дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних

{ Назва статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
 

     1. Фондом може надаватися дотація роботодавцям для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік. { Частина перша статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
 

     2. Можливості та обсяги надання дотацій визначаються правлінням Фонду виходячи з фінансового стану Фонду.
 

     3. Порядок надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду. { Частина третя статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
 

     Стаття 31. Припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості
 

     1. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: ( Абзац перший частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV (2505-15 ) від 25.03.2005 )
 

     1) працевлаштування безробітного;
 

     2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
 

     3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
 

     4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
 

     5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
 

     6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
 

     7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; { Пункт 7 частини першої статті 31 в редакції Закону N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
 

     8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
 

     9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
 

     10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
 

     11) зміни місця проживання; { Пункт 11 частини першої статті 31 в редакції Закону N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
 

     12) закінчення строку їх виплати;
 

     13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
 

     14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності); { Частину першу статті 31 доповнено пунктом згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; { Частину першу статті 31 доповнено пунктом згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     16) смерті безробітного.
 

     2. Виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється з причин, передбачених частиною першою цієї статті, та у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни.
 

     3. Виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється на період призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах, допомоги по догляду безробітним за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

( Частина третя статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
 

     4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

{ Частина четверта статті 31 в редакції Законів N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     5. Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: ( Абзац перший частини п'ятої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
 

     1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів); { Пункт 1 частини п'ятої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
 

     2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів);

 

{ Пункт 3 частини п'ятої статті 31 виключено на підставі Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }

 

     4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю; { Пункт 4 частини п'ятої статті 31 в редакції Закону N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009 }
 

     5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;
 

     6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

 

{ Пункт 7 частини п'ятої статті 31 виключено на підставі Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }

 

     8) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
 

Розділ VI
 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ

 

{ Статтю 32 виключено на підставі Закону N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }

 

     Стаття 33. Виплати забезпечення іншим незастрахованим особам
 

     1. Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
 

     Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
 

     2. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації незастрахованим особам, зареєстрованим у встановленому порядку у державній службі зайнятості, виплачується в розмірі допомоги по безробіттю. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.
 

     3. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується відповідно до статті 29 цього Закону.

( Частина третя статті 33 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
 

     4. Виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється, відкладається або її тривалість скорочується відповідно до статті 31 цього Закону.

( Частина четверта статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
 

     5. Допомога по безробіттю інвалідам з числа осіб, визначених у частині першій цієї статті, не призначається. { Статтю 33 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }

 

Розділ VII
 

ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ
СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
 

     Стаття 34. Права, обов'язки та відповідальність Фонду
 

     1. Фонд має право:
 

     користуватися в установленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій;
 

     перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду;
 

     отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки;
 

     стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону;
 

     стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою;
 

     стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу;
 

     вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про страхування на випадок безробіття.

{ Частина перша статті 34 в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     2. Фонд зобов'язаний:

 

{ Абзац другий частини другої статті 34 виключено на підставі Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

     виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом;
 

     вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;
 

     контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; { Абзац п'ятий частини другої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та подавати його Кабінету Міністрів України;
 

     інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.
 

     3. Звіт про виконання бюджету Фонду в розрізі статей витрат протягом двох тижнів після його затвердження правлінням Фонду підлягає обов'язковій публікації в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Інформація про час і місце публічного представлення звіту оприлюднюється разом із звітом про виконання бюджету Фонду. { Статтю 34 доповнено частиною згідно із Законом N 996-V ( 996-16 ) від 27.04.2007 }
 

     4. Фонд несе відповідальність відповідно до законодавства України за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання забезпечення, передбаченого цим Законом.
 

     Стаття 35. Права, обов'язки та відповідальність роботодавця
 

     1. Роботодавець має право:
 

     брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону і статуту Фонду;
 

     на судовий захист своїх прав.
 

     2. Роботодавець зобов'язаний:
 

     1) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам органів Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;
 

     2) подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про:
 

     прийняття на роботу працівників;
 

     розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників, у тому числі прийнятих за направленням державної служби зайнятості з наданням роботодавцю дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;
 

     виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю;
 

     використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.

{ Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006; в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     3. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. { Абзац перший частини третьої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17) від 08.07.2010 }
 

     Роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених частиною другою цієї статті.
 

     Роботодавцеві забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім'ї реалізувати своє право на забезпечення та отримання соціальних послуг відповідно до цього Закону.
 

     4. Із роботодавця утримуються:
 

     сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;
 

     незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;
 

     незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
 

     Стаття 36. Права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб
 

     1. Застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону.
 

     Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судовий захист своїх прав.
 

     2. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
 

     У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. { Частину другу статті 36 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009 }
 

     3. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
 

     У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.
 

     Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду. { Частину третю статті 36 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
 

     4. Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.
 

     Стаття 37. Виплата недоодержаної суми матеріального забезпечення на випадок безробіття у разі смерті безробітного
 

     1. Суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що належать безробітному відповідно до цього Закону і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
 

     Такими непрацездатними особами є:
 

     діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі, стажисти) очної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
 

     один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років;
 

     неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти.
 

     2. Батькам, дружині (чоловіку), а також членам сім'ї, які проживали разом з безробітним на день його смерті, сума недоодержаного матеріального забезпечення на випадок безробіття виплачується і в тому разі, якщо вони не належать до кола непрацездатних осіб, які перебували на утриманні померлого.
 

     3. У разі звернення кількох осіб за належною до виплати сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття вона ділиться між ними порівну.
 

     4. Виплата здійснюється у разі, якщо звернення за належною до виплати сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.
 

     Стаття 38. Відповідальність за порушення цього Закону
 

     1. Роботодавець несе відповідальність за:
 

     порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення;
 

     несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом;
 

     подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду.
 

     2. За порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду накладається штраф у розмірі наданої Фондом суми, використаної з порушенням.
 

     3. Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

{ Частина третя статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3277-VI ( 3277-17 ) від 21.04.2011 }
 

     4. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

{ Частина четверта статті 38 в редакції Закону N 3277-VI ( 3277-17 ) від 21.04.2011 }
 

     5. Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду - центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості та їх заступники.

{ Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006, N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
 

     Стаття 39. Вирішення спорів
 

     Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
 

Розділ VIII
 

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 

     1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року, крім статей 24-26, рішення про введення яких приймається, виходячи з економічних можливостей держави, щорічно Верховною Радою України під час затвердження розміру страхових внесків.
 

     2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
 

     3. Установити, що:
 

     допомога по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, призначені до набрання чинності цим Законом, виплачуються у строки і розмірах, визначених Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), до закінчення строку виплати або до припинення їх виплати відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення";
 

     Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується;
 

     організаційну роботу щодо формування першого правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та наглядової ради, а також проведення їх перших засідань здійснює Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення, створений відповідно до статті 17 Закону України "Про зайнятість населення".
 

     До стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, частиною першою статті 26, частиною першою статті 33 цього Закону, визначається правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття під час затвердження бюджету Фонду виходячи з його реальних можливостей. { Пункт 3 розділу VIII доповнено абзацом згідно із Законом N 2213-III ( 2213-14 ) від 11.01.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

 

4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
 

     підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
 

     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 

     забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;
 

     забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

 

 Президент України                               Л.КУЧМА

 м. Київ, 2 березня 2000 року           N 1533-III