Мы ВКонтакте

Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 31 травня 2007 року N 1107-V,
від 10 квітня 2008 року N 255-VI,
від 15 січня 2009 року N 882-VI,
 від 2 грудня 2010 року N 2735-VI,
 від 22 грудня 2011 року N 4224-VI

Цей Закон визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

встановлені вимоги - вимоги, встановлені в технічних регламентах, стандартах, кодексах усталеної практики та технічних умовах;

еквівалентність - достатність різних результатів оцінки відповідності для забезпечення одного і того ж рівня підтвердження відповідності стосовно одних і тих же встановлених вимог;

коментарі - зауваження і пропозиції до проектів стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

контроль - перевірка проектної документації на продукцію, процесу її виготовлення і монтажу та визначення її відповідності встановленим вимогам;

міжнародні договори України - будь-які міжнародні договори України, у тому числі двосторонні та багатосторонні, про взаємне визнання, розроблення і застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, стороною яких є Україна;

орган з оцінки відповідності - підприємство, установа, організація чи їх підрозділ, які провадять діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування;

(абзац сьомий статті 1 у редакції
 Закону України від 22.12.2011 р. N 4224-VI)

орган, що призначає, - орган, визначений або уповноважений Кабінетом Міністрів України призначати органи з оцінки відповідності, тимчасово припиняти або відміняти їх призначення чи відміняти тимчасове припинення дії їх призначення;

організації - підприємства, установи, організації, органи влади чи інші установи, їх підрозділи чи їх об'єднання з правами юридичної особи чи без них, громадські організації чи приватні або засновані на іншій формі власності підприємства, установи, організації, які виконують самостійні функції та мають установчий документ (статут) і свою структуру управління;

оцінка відповідності - процес, який демонструє, що встановлені вимоги щодо продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу були виконані;

(абзац десятий статті 1 у редакції
 Закону України від 22.12.2011 р. N 4224-VI)

підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;

послуга - результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій;

процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються встановлені у відповідних технічних регламентах чи стандартах вимоги. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання;

призначення - надання органом, визначеним або уповноваженим Кабінетом Міністрів України, органу з оцінки відповідності права виконувати певну діяльність з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів;

ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків негативного впливу протягом певного періоду часу;

державний ринковий нагляд - термін вживається у значенні, визначеному Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

(абзац шістнадцятий статті 1 у редакції
 Закону України від 02.12.2010 р. N 2735-VI)

технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції або пов'язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінки відповідності та/або ринкового нагляду;

технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації, технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, з застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від їх форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

Вимоги цього Закону не поширюються на процедурні питання щодо розроблення, прийняття, перегляду, внесення змін і скасування технічних регламентів, які затверджуються законом.

Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту людини від ризиків, пов'язаних із харчовими продуктами; заходи, що розробляються і застосовуються на підставі медичних вимог безпеки для здоров'я людини; фітосанітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту рослин від шкідливих організмів; ветеринарно-санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту життя і здоров'я людини та тварин від хвороб тварин, а також на поводження з ядерними матеріалами, лікарськими засобами, на будівельні норми, стандарти медичних послуг, бухгалтерської звітності, освіти та інші соціальні стандарти, що регулюються законодавством України.

(частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Положення цього Закону не застосовуються до товарів, які конфісковані за вчинення адміністративних правопорушень та перебувають у розпорядженні митних органів; непрофесійної продукції кустарного виробництва; вживаної та відремонтованої продукції, що передається поза межами господарської діяльності; товарів, змінених споживачами після їх придбання; виробів мистецтва та унікальних виробів народного художнього промислу, які ввозяться і використовуються для особистих потреб, якщо інше не визначено законом.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності

Законодавство України у сфері стандартизації, технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.

Стаття 4. Об'єкти стандартизації та технічного регулювання

Об'єктами стандартизації та/або технічного регулювання є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування, системи управління якістю і системи екологічного управління.

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.01.2009 р. N 882-VI)

Стаття 5. Загальні принципи розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися на основі:

міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та суттєві технологічні проблеми;

регіональних стандартів - лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;

стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій, або з якими укладено відповідні міжнародні договори України (договори про взаємне визнання, розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності);

наукових досягнень, знань і практики.

(частина друга статті 5 у редакції
 Закону України від 31.05.2007 р. N 1107-V)

У разі якщо міжнародні стандарти, визначені в частині другій цієї статті, не беруться за основу для стандарту, технічного регламенту або процедури оцінки відповідності, дається письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.

Стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності повинні, якщо можливо, враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні потреби держав - членів СОТ, що розвиваються.

Стандарти та технічні регламенти мають бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а вимоги, по можливості, мають стосуватися характеристик продукції, а не вимог до її конструкції чи опису.

Коментарі щодо проектів національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності всіх зацікавлених національних або іноземних сторін розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації, робочою групою або іншим органом, який розробляє стандарт, технічний регламент або процедуру оцінки відповідності.

Відповіді на коментарі щодо проектів національних стандартів, стандартів органів виконавчої влади, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, отримані від іноземних, міжнародних або регіональних органів стандартизації, які дотримуються Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року, надаються в можливо стислі терміни, але не пізніше терміну прийняття. По можливості, відповідь має містити пояснення стосовно необхідності відхилення від міжнародного або регіонального стандарту.

Стаття 6. Мова документів

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій. Форма сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність розробляється українською мовою і принаймні однією з офіційних мов відповідних міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності, членом яких є Україна.

Стаття 7. Конфіденційність інформації

Уся інформація, яка є конфіденційною або надана відповідно до положень цього Закону на конфіденційній основі, захищається в режимі комерційної таємниці. Відповідні органи не розголошують цю інформацію без дозволу осіб або органів, що її надали, якщо інше не визначено законом.

Розділ II
ПРОЦЕДУРИ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ СТАНДАРТІВ

Стаття 8. Пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації

Заінтересовані сторони надають пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації. Форма та терміни надання пропозицій встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

Пропозиції щодо розроблення національного стандарту розглядаються відповідним технічним комітетом з урахуванням пріоритетів у стандартизації. Приймаючи рішення стосовно пропозиції щодо розроблення національного стандарту, відповідний технічний комітет повинен брати до уваги чинні міжнародні або регіональні стандарти, або такі, що перебувають на завершальній стадії розроблення, а також особливості держави, відповідну інформацію, географічні та кліматичні характеристики країни та рівень її економічного розвитку. При цьому перевага в застосуванні має надаватися чинному або такому, що перебуває на завершальній стадії розроблення, міжнародному стандарту. Інші стандарти, крім міжнародних, можуть використовуватися лише у разі, якщо використання міжнародного стандарту або його частини було б неефективним або невідповідним з таких причин, зокрема, як: вимоги національної безпеки; запобігання шахрайським діям; захист життя або здоров'я людини, тварин або рослин, а також захист довкілля; кліматичні чи інші географічні чинники; суттєві технологічні або інфраструктурні проблеми.

(частина друга статті 8 у редакції
 Закону України від 31.05.2007 р. N 1107-V)

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації повідомляє стороні, яка надала пропозиції, про рішення технічного комітету не пізніше ніж через 60 днів з дня отримання пропозицій.

Стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації встановлює критерії, форму та інші процедури для розгляду пропозиції щодо розроблення національних стандартів.

Стаття 9. Підготовка програми робіт із стандартизації

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації на основі пропозицій заінтересованих сторін готує програму робіт із стандартизації, до якої включаються роботи з розроблення, перегляду, внесення змін до національних стандартів.

Програма робіт із стандартизації складається для координації розроблення національних стандартів для різних видів діяльності та гармонізації національних стандартів з відповідними міжнародними і регіональними стандартами.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації повинен вживати заходів для уникнення дублювання роботи відповідних міжнародних або регіональних організацій.

Програма робіт із стандартизації повинна містити класифікацію для кожного стандарту згідно з методикою відповідних міжнародних чи регіональних організацій, етапом досягнутого в розробленні стандарту та посиланнями на міжнародні стандарти, що взяті за основу.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації повинен щонайменше один раз на шість місяців публікувати програму робіт із стандартизації із зазначенням своєї назви та адреси, а також назв конкретних проектів стандартів, які розробляються або переглядаються. Повідомлення про оприлюднення програми робіт із стандартизації публікуються в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації.

Після оприлюднення програми робіт із стандартизації центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації повинен повідомити про це відповідні міжнародні чи регіональні організації, використовуючи форму звітності цих організацій.

Стаття 10. Розроблення і повідомлення про проекти стандартів, запити щодо коментарів та включення коментарів в остаточний проект стандарту

Національні стандарти розробляються технічними комітетами із стандартизації (технічними комітетами), а у разі їх відсутності - організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід у цій сфері.

Після розроблення першої редакції проекту національного стандарту центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації оприлюднює цей проект в офіційному виданні та в засобах масової інформації. У повідомленні зазначаються:

позначення та назва проекту національного стандарту;

ступінь відхилення проекту національного стандарту від відповідних міжнародних стандартів;

адреса і термін надання коментарів усіма заінтересованими сторонами;

інформація про спосіб отримання стандарту.

Коментарі до проектів національних стандартів надаються протягом 60 днів з дня оприлюднення інформації, визначеної в частині другій цієї статті, за винятком термінових питань оборони, охорони здоров'я, безпеки довкілля та підготовки національного стандарту для розроблення відповідного технічного регламенту.

Коментарі всіх заінтересованих національних або іноземних сторін щодо проектів національних стандартів розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації або іншим органом, який розробляє стандарт.

Після збігу строку надання коментарів до проектів національних стандартів розробник розглядає отримані коментарі та враховує їх в остаточному проекті національного стандарту або обґрунтовано відхиляє,

Стаття 11. Прийняття національних стандартів

Міжнародні та регіональні стандарти приймаються як національні стандарти центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

У разі схвалення остаточного проекту національного стандарту центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає рішення про його прийняття.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації визначає термін набрання чинності національним стандартом з урахуванням періоду підготовчих заходів.

Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, оприлюднюється наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.

Стаття 12. Перегляд, внесення змін та скасування національних стандартів

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації координує діяльність з перевірки національних стандартів на відповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних та регіональних стандартів. Перевірка національних стандартів повинна проводитися технічними комітетами або організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід. Національні стандарти на продукцію перевіряються не рідше ніж один раз на п'ять років.

У порядку, встановленому статтею 8 цього Закону, заінтересовані сторони надають пропозиції для перегляду, внесення змін чи скасування національного стандарту.

Відповідний технічний комітет розглядає пропозиції щодо внесення змін до чинних національних стандартів та в разі схвалення подає їх центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації для прийняття рішення щодо їх внесення до програми робіт із стандартизації.

У разі якщо технічний комітет схвалює пропозиції щодо скасування національних стандартів, центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає рішення з цього питання.

Якщо центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає рішення про скасування національного стандарту, повідомлення про це публікується в його офіційному виданні.

Зміни до національних стандартів вносяться в порядку, встановленому статтею 10 цього Закону. Після схвалення зміненого національного стандарту відповідним технічним комітетом центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає та оприлюднює змінений національний стандарт.

Розділ III
ТЕХНІЧНІ РЕГЛАМЕНТИ

Стаття 13. Мета і державна політика у сфері технічного регулювання

Метою розроблення і застосування технічних регламентів є захист життя та здоров'я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній практиці.

Відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам е обов'язковою.

Вимоги, встановлені технічними регламентами, повинні відображати ризики стосовно споживачів, довкілля та природних ресурсів, які створюватиме невідповідність продукції, процесів і послуг. Для оцінювання ризиків повинна розглядатися, зокрема, наявна науково-технічна інформація, пов'язана з переробними технологіями або кінцевим використанням продукції, процесів або послуг.

Державна політика у сфері розроблення і застосування технічних регламентів базується на таких принципах:

технічні регламенти не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це необхідно для досягнення мети, визначеної в частині першій цієї статті;

технічні регламенти повинні бути змінені або скасовані, якщо обставин або цілей, що спричинили їх прийняття, більше не існує або якщо обставини чи цілі, що змінилися, дають змогу вживати заходи, що мають менший обмежувальний вплив на торгівлю;

вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження;

технічні регламенти торговельних партнерів України у встановленому законодавством порядку визнаються як еквівалентні технічним регламентам України, навіть якщо вони відрізняються, за умови, що такі регламенти відповідають меті технічних регламентів України.

Стаття 14. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері технічного регулювання

Кабінет Міністрів України:

координує та спрямовує центральні органи виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, в тому числі розроблення технічних регламентів (далі - відповідні центральні органи виконавчої влади);

затверджує технічні регламенти, якщо їх не затверджено законом, та плани заходів щодо їх застосування;

(абзац третій статті 14 у редакції
 Закону України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

укладає міжнародні договори України щодо взаємного визнання результатів оцінки відповідності та еквівалентності іноземних і національних технічних регламентів;

здійснює інші повноваження в цій сфері, визначені законом.

Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання;

координує розроблення технічних регламентів та діяльність органів, що здійснюють нагляд на ринку за об'єктами технічних регламентів;

готує програму розроблення технічних регламентів;

організовує розроблення правил і процедури ринкового нагляду за об'єктами технічних регламентів за участю інших відповідних центральних органів виконавчої влади.

Стаття 16. Рада стандартизації та технічного регулювання

Рада стандартизації та технічного регулювання (далі - Рада) є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Рада формується з представників Кабінету Міністрів України, відповідних центральних органів виконавчої влади, зокрема центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації, а також суб'єктів господарювання, виробників та споживачів. До складу Ради входять 17 членів. Не менше половини складу Ради стандартизації повинні становити представники об'єднань суб'єктів господарювання, об'єднань споживачів, а також представники наукових установ.

Діяльність Ради ґрунтується на засадах відкритості та гласності.

Положення про Раду затверджує Кабінет Міністрів України.

Основними функціями Ради технічного регулювання є:

розгляд і аналіз проекту програми розроблення технічних регламентів та внесення відповідних пропозицій;

вивчення, аналіз та розроблення пропозицій щодо вдосконалення діяльності у сфері стандартизації;

розгляд спірних питань щодо:

проектів технічних регламентів та їх відповідності основній меті технічного регулювання;

призначення органів з оцінки відповідності;

(абзац четвертий частини п'ятої статті 16 замінено трьома
 абзацами згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI,
у зв'язку з цим абзаци п'ятий - сьомий
 вважати відповідно абзацами сьомим - дев'ятим)

перегляд, прийняття чи відхилення пропозицій щодо розроблення технічних регламентів;

визначення пріоритетів розроблення стандартів та технічних регламентів на основі соціальних, економічних потреб і потреб споживачів;

надання рекомендацій Кабінету Міністрів України щодо прийняття чи відхилення проекту технічного регламенту.

Рада має право:

одержувати від органів виконавчої влади інформацію і матеріали з питань, що належать до її компетенції;

залучати в разі потреби у встановленому законодавством порядку до роботи в Раді спеціалістів органів виконавчої влади, науково-дослідних установ та закладів як експертів.

Рада проводить засідання за потреби, але не рідше ніж один раз на півроку.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання виконує функції секретаріату Ради.

Стаття 17. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері технічного регулювання

Центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких законом віднесено організацію розроблення технічних регламентів, у порядку, встановленому абзацом другим статті 14 цього Закону:

створюють робочі групи експертів (далі - робочі групи) для розроблення технічних регламентів;

визначають своїх представників для участі в роботі робочих груп з розроблення або перегляду технічного регламенту.

Стаття 18. Робочі групи з розроблення технічних регламентів

Центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких законом віднесено організацію розроблення технічних регламентів, створюють робочі групи з представників технічних комітетів, центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, інших уповноважених центральних органів виконавчої влади та організацій, на які покладаються функції з розроблення, погодження і схвалення остаточного проекту технічних регламентів, внесення змін та пропозицій щодо їх скасування.

Заінтересовані сторони (їх уповноважені представники), які подали центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації і щодо пропозицій яких центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання прийнято позитивне рішення, на підставі письмового звернення обов'язково залучаються до участі в роботі відповідної робочої групи з розроблення технічних регламентів.

Особи, які виявили бажання брати участь у роботі робочих груп, запрошуються для роботи як експерти за згодою.

Відповідний центральний орган виконавчої влади призначає з числа своїх працівників або підпорядкованих йому організацій секретаря робочої групи.

Стаття 19. Підготовка робочої програми розроблення технічних регламентів

Заінтересовані сторони надають пропозиції для розроблення, внесення змін або скасування технічних регламентів центральному органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. Форма надання пропозицій установлюється центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання. Пропозиції, що не відповідають цій формі, повертаються заявнику без розгляду.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання встановлює процедуру розгляду пропозицій та критерії, за якими приймається рішення щодо їх прийняття чи відхилення.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання розглядає за встановленою процедурою всі пропозиції, що відповідають встановленим критеріям та формі.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання не пізніше ніж через 60 днів після отримання пропозицій повідомляє заявника про прийняття або відхилення пропозицій.

Усі прийняті пропозиції та перелік технічних регламентів, що розглядаються відповідно до статті 24 цього Закону, вносяться до проекту робочої програми розроблення технічних регламентів. Проект робочої програми розглядається та аналізується Радою. Під час розгляду і аналізу пропозицій визначаються пріоритети для кожного відповідного центрального органу виконавчої влади.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання затверджує проект робочої програми розроблення технічних регламентів з урахуванням пропозицій Ради.

Затверджена робоча програма розроблення технічних регламентів опубліковується не пізніше ніж через 30 днів після її затвердження в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання та інших засобах масової інформації для забезпечення участі в підготовці технічних регламентів усіх заінтересованих сторін.

Стаття 20. Підготовка проекту технічного регламенту

Відповідний центральний орган виконавчої влади разом з центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації подає робочій групі інформацію про чинність відповідних національних або інших стандартів у галузі, що регулюється технічним регламентом, або їх очікуване прийняття, включаючи термін прийняття національних або інших стандартів, а також інформацію про чинність відповідних міжнародних чи регіональних стандартів, у разі їх відсутності - відповідних стандартів та технічних регламентів інших держав.

Проект технічного регламенту, як правило, повинен містити:

технічні вимоги, у тому числі щодо безпеки, до продукції, процесу або послуги, які відповідають досягнутому на момент розроблення науково-технічному рівню;

процедури оцінки відповідності, які можуть або повинні бути використані для перевірки відповідності продукції технічним вимогам;

вимоги до пакування, змісту маркування продукції, специфікації, у разі, необхідності - важливої інформації для споживачів (інструкції, посібники), яка супроводжує продукцію або процес, що введено в обіг.

У разі якщо проект технічного регламенту передбачає можливість декларування відповідності, такий проект має містити процедуру декларування відповідності, форму, зміст та строк зберігання декларації про відповідність.

Перелік національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, формується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації за замовленням відповідних центральних органів виконавчої влади, а в разі відсутності таких стандартів - за замовленням цих органів організовує розроблення відповідних стандартів. Перелік національних стандартів, які в разі застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації.

У разі посилання на національні стандарти в технічних регламентах визначається, чи відповідність певним стандартам є єдиним способом, чи одним із способів задоволення вимог технічного регламенту.

Вимоги до оцінки відповідності відображають рівень ризику, що створює продукція або процес, до яких застосовують технічний регламент.

Стаття 21. Повідомлення про проект технічного регламенту, запити щодо коментарів та внесення коментарів до остаточного проекту технічного регламенту

Після закінчення розроблення проекту технічного регламенту відповідний центральний орган виконавчої влади публікує у своєму офіційному виданні або в засобах масової інформації повідомлення про наявність проекту для розгляду і можливість надання коментарів будь-якою заінтересованою стороною. Повідомлення містить назву та витяг з проекту, адресу та термін надання коментарів, інформацію про спосіб отримання проекту. Повідомлення надаються в порядку, встановленому статтею 39 цього Закону.

Протягом періоду надання коментарів щодо проекту технічного регламенту центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання розглядає проект на відповідність положенням статей 5 і 13 цього Закону та в разі потреби подає коментарі стосовно проекту із зазначенням частин, що суперечать цьому Закону.

Після закінчення строку надання коментарів щодо проекту технічного регламенту робоча група розглядає коментарі, надає на них відповіді відповідно до положень частин шостої і сьомої статті 5 цього Закону та досягає домовленості щодо внесення коментарів в остаточний проект технічного регламенту.

Стаття 22. Прийняття або відхилення технічного регламенту

Після закінчення розроблення остаточного проекту технічного регламенту робоча група подає проект до відповідного центрального органу виконавчої влади, який погоджує його з усіма заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання подає погоджений проект технічного регламенту Кабінету Міністрів України.

У разі наявності істотних розбіжностей між центральними органами виконавчої влади щодо проекту технічного регламенту, що є проектом нормативно-правового акта, прийняття якого віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, він вноситься на розгляд Кабінету Міністрів України, який приймає рішення щодо прийняття або відхилення проекту технічного регламенту з урахуванням пропозицій Ради.

Стаття 23. Опублікування технічних регламентів

Прийнятий Кабінетом Міністрів України технічний регламент опубліковується в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України".

Технічний регламент набирає чинності не раніше ніж через 6 місяців з дня опублікування в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" для надання можливості учасникам ринку підготуватися до виконання вимог нового технічного регламенту, за винятком термінових обставин, зазначених у статті 24 цього Закону.

Стаття 24. Термінова необхідність прийняття технічного регламенту

У разі якщо обставини у сфері оборони, охорони здоров'я, національної безпеки та безпеки для життя і здоров'я людини, охорони довкілля чи природних ресурсів вимагають негайного розроблення та/або прийняття технічного регламенту, відповідний центральний орган виконавчої влади розробляє проект технічного регламенту (далі - терміновий технічний регламент), який розглядається центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання на предмет відповідності положенням цього Закону.

Якщо центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання встановлює необхідність термінового розроблення технічного регламенту, він, взявши до відома пропозиції Ради, готує відповідний висновок і невідкладно подає проект термінового технічного регламенту Кабінету Міністрів України.

Терміновий технічний регламент, прийнятий Кабінетом Міністрів України, опубліковується в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" та набирає чинності з дня його опублікування.

Інформація щодо проекту термінового технічного регламенту передається для інформування відповідно до статті 39 цього Закону.

Письмові коментарі щодо прийнятого термінового технічного регламенту, отримані від держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори України, обговорюються з представниками відповідної держави на її запит. Коментарі за результатами обговорень беруться до уваги, а в разі потреби терміновий технічний регламент переглядається.

Усі термінові технічні регламенти розглядаються відповідною робочою групою протягом шести місяців після їх прийняття для визначення необхідності продовження їх дії або скасування. У разі якщо потреба в чинності термінового технічного регламенту зникла, він скасовується Кабінетом Міністрів України.

Якщо відповідна робоча група робить висновок про наявність потреби в подальшій дії термінового технічного регламенту або якщо наявні будь-які коментарі, отримані від національної або іноземної сторони щодо такого термінового технічного регламенту, цей технічний регламент може бути переглянуто з урахуванням зазначених коментарів. Переглянутий терміновий технічний регламент затверджується та опубліковується відповідно до частин третьої і четвертої цієї статті.

Стаття 25. Перегляд прийнятих технічних регламентів

Прийняті технічні регламенти переглядаються робочою групою протягом п'ятирічного строку з дня їх опублікування в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України". Відповідний центральний орган виконавчої влади публікує в своєму офіційному виданні та у разі потреби в інших засобах масової інформації пропозиції про внесення змін чи скасування технічного регламенту разом із запитом щодо коментарів, адресу та термін надання коментарів центральному органу виконавчої влади. Строк надання коментарів не повинен перевищувати 60 днів.

Після закінчення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, робоча група розглядає коментарі та робить висновок стосовно потреби у зміні або скасуванні технічного регламенту.

Заінтересовані органи, організації та особи надають пропозиції щодо перегляду технічного регламенту центральному органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, який розглядає їх відповідно до статті 19 цього Закону.

У разі якщо Рада приймає рішення про необхідність внесення змін до технічного регламенту, відповідний центральний орган виконавчої влади створює або скликає засідання робочої групи.

Зміни до технічного регламенту розробляються та приймаються відповідно до статей 20, 21 і 22 цього Закону. Після затвердження остаточного проекту технічного регламенту застосовуються заходи відповідно до статті 23 цього Закону.

Технічні регламенти, що були переглянуті, але зміни до них не були внесені або вони не були скасовані, позначаються в реєстрі відповідною позначкою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.

Технічні регламенти, що не переглядалися протягом п'яти років з дня їх опублікування в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, вважаються скасованими з дня завершення п'ятирічного строку їх дії.

Стаття 26. Порядок прийняття рішення щодо еквівалентності іноземних та українських технічних регламентів

Еквівалентність технічних регламентів України та інших держав оцінюється на основі пропозиції, поданої центральному органу виконавчої влади з питань технічного регулювання заінтересованою стороною. Пропозиція має містити копію іноземного технічного регламенту, переклад якого здійснено на українську мову, визначення відповідного українського технічного регламенту та достатню інформацію для доведення еквівалентності технічних регламентів.

Оцінка еквівалентності іноземного технічного регламенту з відповідним українським технічним регламентом проводиться робочою групою, створеною центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, на основі обов'язкового аналізу відповідних міжнародних та національних стандартів, аналізу цілей іноземного та українського технічних регламентів і рівня захисту, що встановлюється технічними регламентами. Еквівалентність не заперечується лише на тій підставі, що засоби досягнення цілей та засоби забезпечення рівня захисту відрізняються.

У разі якщо робоча група вирішує, що іноземний технічний регламент не є еквівалентним відповідному українському технічному регламенту, готується відповідний висновок, який центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання надсилає заінтересованій стороні, яка надала пропозицію про розгляд еквівалентності. Заінтересована сторона може оскаржити висновок, вимагаючи оцінки пропозиції та висновку експертами Ради. Кабінет Міністрів України при прийнятті відповідного рішення враховує пропозиції Ради.

Після встановлення робочою групою еквівалентності іноземного технічного регламенту українському технічному регламенту центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання надає Кабінету Міністрів України відповідні пропозиції для прийняття рішення. Рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, опубліковується в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" і вноситься до реєстру технічних регламентів, ведення якого організовує центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання.

Стаття 27. Фінансування робіт з розроблення технічних регламентів

Роботи з розроблення технічних регламентів фінансуються їх замовниками.

Джерелами фінансування є:

кошти Державного бюджету України;

кошти, передбачені на виконання бюджетних програм і проектів;

кошти суб'єктів господарювання;

кредити банків;

інші кошти, передбачені законодавством.

Витрати суб'єктів господарської діяльності, пов'язані з розробленням технічних регламентів, відносяться до витрат на науково-технічне забезпечення їх господарської діяльності.

Витрати на розроблення технічних регламентів бюджетних установ, організацій здійснюються за рахунок коштів, передбачених на їх утримання.

Замовниками робіт з розроблення технічних регламентів за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких віднесено технічне регулювання у визначених сферах діяльності.

Розділ IV
ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ ВИМОГАМ ТЕХНІЧНИХ РЕГЛАМЕНТІВ

Стаття 28. Оцінка відповідності вимогам технічних регламентів

Оцінку відповідності вимогам технічних регламентів здійснюють призначені органи з оцінки відповідності.

Органи з оцінки відповідності призначає центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності за пропозиціями центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності.

Претенденти на призначення документально підтверджують необхідний рівень компетентності, достовірність результатів проведеної ними оцінки відповідності, а також дотримання таких критеріїв:

відсутність комерційної або іншої заінтересованості щодо продукції, процесу, послуги, які вони оцінюють. Призначений орган, його керівник і персонал, уповноважені здійснювати оцінку відповідності, не повинні ідентифікуватися як розробники, виробники, постачальники, монтажники або користувачі відповідної продукції, процесу, послуги чи як уповноважений представник однієї з цих осіб;

наявність кваліфікованого персоналу і засобів, необхідних для виконання процедур оцінки відповідності, та можливості доступу до устаткування, необхідного для проведення випробувань;

наявність гарантій щодо незалежності персоналу, який виконує процедури оцінки відповідності;

незалежність оплати праці персоналу від кількості та результатів виконаних ним процедур оцінки відповідності.

Органи з оцінки відповідності, які претендують на призначення, повинні бути акредитовані національним органом України з акредитації, а у разі, коли національний орган України з акредитації не здійснює акредитацію стосовно відповідних видів діяльності з оцінки відповідності, - національним органом з акредитації іншої держави.

(частина четверта статті 28 у редакції
 Закону України від 22.12.2011 р. N 4224-VI)

Центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності протягом 60 робочих днів після надходження пропозиції про призначення органу з оцінки відповідності від центрального органу виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності:

проводить аналіз поданих претендентом на призначення документів та перевіряє достовірність і повноту відомостей; у разі надання інформації не в повному обсязі вимагає подання додаткових даних стосовно встановлених критеріїв;

проводить у разі потреби разом з центральним органом виконавчої влади, що вніс відповідну пропозицію, перевірку претендента на відповідність встановленим до нього вимогам;

видає наказ про призначення претендента, копії якого надсилає призначеному органу та центральному органу виконавчої влади, що вніс пропозицію;

у разі відмови у призначенні повертає претендентові на призначення подані документи разом з відповідним висновком та інформує про це центральний орган виконавчої влади, що вніс відповідну пропозицію.

У разі виникнення спірних питань орган з оцінки відповідності має право звернутися до Ради стандартизації та технічного регулювання.

Протягом 60 днів після надходження зазначеного звернення Рада стандартизації та технічного регулювання приймає рішення та надає рекомендації центральному органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.

Призначені органи заносяться до реєстру призначених органів з оцінки відповідності, який веде центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності.

Реєстр призначених органів з оцінки відповідності має бути доступний для громадськості в електронній та/або іншій формі та публікуватися на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.

Центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності із залученням центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, здійснює моніторинг відповідності призначених органів вимогам цього Закону та за їх пропозицією приймає рішення щодо скасування призначення, якщо встановлено недотримання призначеним органом з оцінки відповідності встановлених критеріїв або якщо він не виконує свої обов'язки згідно з цим Законом. 

(стаття 28 у редакції Закону
 України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Національний орган України з акредитації невідкладно повідомляє про обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення дії чи скасування атестата про акредитацію призначеного органу з оцінки відповідності центральному органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності та відповідному центральному органу виконавчої влади, на який покладаються функції технічного регулювання у визначеній сфері.

(статтю 28 доповнено частиною одинадцятою
 згідно із Законом України від 22.12.2011 р. N 4224-VI)

Стаття 29. Обов'язки призначених органів з оцінки відповідності

Призначені органи з оцінки відповідності виконують лише процедури, на виконання яких вони призначені.

(частина перша статті 29 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

У разі якщо відповідні інструкції або рекомендації, які видаються міжнародними органами стандартизації, вже існують або їх розроблення завершується, призначені органи з оцінки відповідності повинні використовувати їх або їхні відповідні частини як основу для їхніх процедур оцінки відповідності, крім випадків, якщо виконання таких інструкцій або рекомендацій було б неефективним або невідповідним з таких причин, зокрема, як: вимоги національної безпеки; запобігання шахрайським діям; захист життя або здоров'я людини, тварин або рослин, а також захист довкілля; кліматичні чи інші географічні чинники; суттєві технологічні або інфраструктурні проблеми, або через характерні для України особливості, умови або усталену систему. У цих випадках призначені органи з оцінки відповідності повинні надати на запит пояснення причин невикористання міжнародних правил або рекомендацій.

(статтю 29 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 31.05.2007 р. N 1107-V,
 у зв'язку з цим частини другу - сьому
 вважати відповідно частинами третьою - восьмою,
частина друга статті 29 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Персонал призначеного органу з оцінки відповідності повинен зберігати комерційну таємницю, якщо інше не визначено законом.

(частина третя статті 29 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Призначений орган з оцінки відповідності регулярно звітує про свою діяльність центральному органу виконавчої влади, який подав пропозицію про його призначення, а також центральному органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.

Призначений орган з оцінки відповідності повинен забезпечувати:

надання рівного доступу виробникам продукції, у тому числі з інших держав, до процедур оцінки відповідності, зокрема можливості здійснювати оцінку відповідності на виробничих площах та отримання Національного знака відповідності;

оприлюднення або повідомлення заінтересованій стороні на її запит відомостей про стандартний або очікуваний період здійснення кожної процедури оцінки відповідності;

оперативний розгляд запиту заінтересованої сторони, включаючи вивчення повноти документації та доступне і вичерпне інформування заявника про всі виявлені недоліки;

якнайшвидше доведення результатів оцінки відповідності заявнику для прийняття у разі потреби коригувальних заходів;

здійснення на прохання заявника (навіть якщо заявка має недоліки) процедури оцінки відповідності, наскільки це можливо, та повідомлення його про стадію реалізації процедури оцінки відповідності з поясненням будь-якої затримки;

обмеження до мінімуму вимог до інформації, необхідних для оцінки відповідності;

встановлення розміру оплати за здійснення процедур оцінки відповідності;

дотримання конфіденційності інформації про продукцію, яка виготовляється виробниками (постачальниками), у тому числі з інших держав, для забезпечення здійснення процедур оцінки відповідності з метою захисту законних комерційних інтересів;

однаковий рівень будь-яких платежів, що стягуються за здійснення процедур оцінки відповідності аналогічної продукції, для вітчизняних та іноземних виробників (постачальників) з урахуванням витрат на транспортування, зв'язок та інших витрат, зумовлених відмінностями в місцезнаходженні виробничого майданчика заявника і органу з оцінки відповідності;

розміщення об'єктів, що використовуються у процедурах оцінки відповідності, і проведення процедури відбору зразків таким чином, щоб це не призводило до створення зайвих незручностей для заявників або їх представників.

У разі якщо після підтвердження відповідності продукції до її характеристик вносяться зміни, процедура оцінки відповідності стосовно модифікованого товару має обмежуватися заходами, необхідними для отримання достатньої впевненості в тому, що зазначена продукція, як і раніше, відповідає визначеним технічним регламентам.

Призначені органи з оцінки відповідності повинні визначати процедуру розгляду претензій, що стосуються виконання процедури оцінки відповідності, з урахуванням положень статті 31 цього Закону. Процедури розгляду претензій повинні передбачати ухвалення коригувальних заходів, які застосовуються у разі, якщо буде доведено, що претензія обґрунтована.

(частина сьома статті 29 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Призначені органи з оцінки відповідності ведуть реєстр виданих сертифікатів відповідності та надають копію сертифіката згідно з установленою центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності процедурою до державного реєстру сертифікатів відповідності.

(частина восьма статті 29 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Призначений орган з оцінки відповідності несе відповідальність за результати оцінки відповідності згідно із законодавством.

(статтю 29 доповнено частиною згідно із
 Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Стаття 30. Визнання результатів оцінки відповідності, яка була проведена за межами України

Документи, які підтверджують результати оцінки відповідності, оформлені за встановленою формою, що визначена національними стандартами, які видаються призначеними згідно з вимогами статті 28 цього Закону органами з оцінки відповідності і не потребують додаткової процедури визнання, проведеної за межами України, приймаються і визнаються в Україні, якщо процедури, виконані в іноземних державах, надають такий самий рівень забезпечення відповідності необхідним (відповідним) технічним регламентам або стандартам, як і національні процедури оцінки відповідності.

Підтвердження еквівалентності оцінки відповідності, проведеної в іноземних державах, встановлюється, а іноземні сертифікати відповідності приймаються за умови виконання одного чи більше з таких критеріїв:

іноземний орган з оцінки відповідності, який видає сертифікати та інші відповідні документи, має відповідати вимогам статті 28 цього Закону;

між Україною та іноземною державою укладено договір про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності, а оцінку відповідності проведено іноземним органом з оцінки відповідності, призначеним згідно з таким договором;

сертифікат відповідності видано органом з оцінки відповідності в іноземній державі, який уклав договір про взаємне визнання з призначеним в Україні органом з оцінки відповідності та внесеним до реєстру призначених органів з оцінки відповідності, і у зв'язку з цим призначений в Україні орган з сертифікації видає сертифікат про визнання відповідності.

Визнання результатів оцінки відповідності може обмежуватися прийняттям результатів оцінки відповідності залученою призначеними органами з оцінки відповідності стороною, з якою укладено договір.

Результати оцінки відповідності визнаються без укладання відповідних міжнародних договорів про взаємне визнання, якщо:

Україна та сторона, яка звертається із запитом про визнання, є членами міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності, що встановили процедуру взаємного визнання органів з оцінки відповідності членів;

оцінку відповідності проводить акредитований іноземний орган з оцінки відповідності, а органи, які акредитують органи з оцінки відповідності як в Україні, так і в іноземній державі, є членами міжнародної або регіональної організації з акредитації, що встановила процедуру для взаємного визнання стандартів та процедуру акредитації органів з оцінки відповідності.

(абзац третій частини четвертої статті 30 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 22.12.2011 р. N 4224-VI)

(стаття 30 у редакції Закону
 України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Стаття 31. Оскарження процедур оцінки відповідності

Особа, яка є заявником процедури оцінки відповідності, може оскаржити дії та рішення призначеного органу з оцінки відповідності шляхом надання скарги до апеляційної комісії, що утворюється при призначених органах з оцінки відповідності, чи в судовому порядку.

(частина перша статті 31 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

У разі незгоди однієї із сторін з рішенням апеляційної комісії призначеного органу з оцінки відповідності воно може бути оскаржено в апеляційній комісії центрального органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.

(частина друга статті 31 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Витрати на подання скарги здійснюються за рахунок заявника. У разі якщо повторна оцінка відповідності відрізняється від попередньої, усі витрати заявника відшкодовуються призначеним органом з оцінки відповідності, який дійшов недостовірних результатів оцінки відповідності.

(частина третя статті 31 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.04.2008 р. N 255-VI)

Типове положення про апеляційні комісії та порядок розгляду ними скарг затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності.

Стаття 32. Декларація про відповідність та сертифікат відповідності

Виробник продукції складає декларацію про відповідність щодо всіх уведених в обіг товарів, які є об'єктами технічних регламентів, якщо інше не передбачено технічним регламентом.

У разі якщо інше не зазначено в технічному регламенті, декларація про відповідність має містити таку інформацію:

визначення продукції (назву, тип або номер моделі, будь-яку додаткову інформацію, наприклад номер партії або серійний номер, назви складових частин);

вимоги технічних регламентів, яким відповідає продукція, включаючи посилання на відповідні національні стандарти;

додаткову інформацію (сорт або категорію продукції) відповідно до технічного регламенту;

дату оформлення декларації, назву, адресу, статус та підпис виробника або його уповноваженого представника;

назву, адресу та ідентифікаційний код у реєстрі призначених органів органу з оцінки відповідності, що провів процедуру оцінки відповідності;

назву та адресу, за якою зберігається технічна документація з підтвердження відповідності.

Виробник зобов'язаний отримати в органі з оцінки відповідності сертифікат відповідності згідно з вимогами закону, якщо така процедура передбачена технічним регламентом, для підтвердження відповідності.

Форма декларації про відповідність визначається центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності.

Оформлена відповідно до вимог, установлених технічним регламентом, декларація про відповідність підлягає реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері технічного регулювання у строк, який не повинен перевищувати три дні. Для реєстрації декларації про відповідність заявник подає до центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання оформлену відповідно до вимог, установлених технічним регламентом, декларацію про відповідність.

Порядок ведення реєстру декларацій про відповідність, а також порядок надання інформації щодо зареєстрованих декларацій встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

Стаття 33. Національний знак відповідності

Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам.

Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту.

У разі оцінки відповідності продукції, що є об'єктом технічних регламентів, призначеним органом оцінки відповідності до Національного знака відповідності додається ідентифікаційний код цього органу.

Національний знак відповідності наноситься на упаковку або етикетку продукції та на рекламні матеріали для процесів або послуг, що відповідають вимогам технічних регламентів.

На продукцію, процеси і послуги, які не відповідають технічним регламентам, на продукцію, процеси і послуги, які не придатні для застосування Національного знака відповідності або знаків відповідності стандартам, пакувальні або рекламні матеріали не наносяться знаки або інші позначення, подібні до визначеного Національного знака відповідності, чи інші позначення.

Забороняється застосування Національного знака відповідності до продукції, процесів або послуг, що є об'єктами технічного регулювання, якщо це не визначено в технічних регламентах.

Розділ V
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ВИРОБНИКІВ ТА ПОСТАЧАЛЬНИКІВ ПРОДУКЦІЇ, ЩО Є ОБ'ЄКТОМ ТЕХНІЧНИХ РЕГЛАМЕНТІВ, ТА КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ВИМОГ ТЕХНІЧНИХ РЕГЛАМЕНТІВ

Стаття 34. Зобов'язання виробників і постачальників

Виробники і постачальники повинні пропонувати та надавати лише послуги або застосовувати процеси чи вводити в обіг продукцію вітчизняного або іноземного походження, які є безпечними для життя та здоров'я людини, для тварин, рослин, забезпечують захист національної безпеки, охорону довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній конкуренції.

Виробники і постачальники повинні забезпечити виконання всіх вимог відповідних технічних регламентів перед введенням в обіг об'єктів технічних регламентів.

Введення в обіг об'єктів технічних регламентів супроводжується декларацією про відповідність та/або сертифікатом відповідності, а також маркуванням продукції Національним знаком відповідності, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом.

Виробник або його уповноважений представник в Україні повинні:

забезпечити споживачів продукції відповідною інформацією для оцінки ризиків, пов'язаних з цією продукцією, якщо такі ризики не є очевидними, без попереджень, та вжити заходів для запобігання таким ризикам;

вилучати з обігу продукцію, якщо вона не відповідає вимогам відповідних технічних регламентів;

зберігати декларацію про відповідність та/або сертифікати відповідності, іншу технічну документацію, що підтверджує відповідність технічним регламентам, протягом передбачуваного періоду використання продукції, введеної в обіг, та надавати таку інформацію за запитом органів ринкового нагляду;

відшкодовувати збитки споживачам продукції, процесів і послуг у разі, якщо доведена їх невідповідність вимогам технічних регламентів, указаних у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності.

Якщо виробник не є резидентом України та відсутній уповноважений представник такого виробника в Україні, постачальник продукції, введеної в обіг, зобов'язаний:

забезпечити органи ринкового нагляду за їх запитом необхідною інформацією стосовно продукції, в тому числі копією декларації про відповідність та, якщо це передбачено вимогами технічного регламенту, сертифікатом відповідності та/або технічною документацією щодо підтвердження відповідності технічним регламентам;

припиняти або тимчасово припиняти продаж продукції у разі доведення, що продукція не відповідає технічним регламентам або положенням цього Закону.

Стаття 35. Виключена

(згідно із Законом України
 від 02.12.2010 р. N 2735-VI)

Стаття 36. Державний ринковий нагляд і контроль продукції

З метою контролю за додержанням виробниками та постачальниками вимог технічних регламентів здійснюються державний ринковий нагляд і контроль продукції.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду і контролю продукції визначаються Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

(стаття 36 у редакції Закону
 України від 02.12.2010 р. N 2735-VI)

Розділ VI
НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ТЕХНІЧНІ РЕГЛАМЕНТИ, СТАНДАРТИ ТА ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ

Стаття 37. Утворення центру обробки запитів та надання повідомлень

Центр обробки запитів та надання повідомлень стосовно стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності (далі - центр) утворюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 38. Основні функції центру

Основними функціями центру є:

надання або організація надання відповідей на запити національних та іноземних заінтересованих сторін стосовно національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

надання повідомлень щодо проектів або прийнятих технічних регламентів, національних стандартів, процедур оцінки відповідності;

інформування відповідних центральних органів виконавчої влади, національних виробників та підприємців про технічні регламенти, стандарти та процедури оцінки відповідності інших держав;

підготовка та надання коментарів щодо повідомлень, підготовлених іншими державами щодо їх стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

надання інформації щодо участі та членства України в міжнародних або регіональних організаціях стандартизації, системах оцінки відповідності, а також щодо укладання двосторонніх та багатосторонніх договорів, які регулюють розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

надання інформації щодо місця опублікування повідомлень або місця, де таку інформацію можна отримати;

надання інформації щодо місцезнаходження центрів обробки запитів та надання повідомлень, якщо буде прийнято рішення про створення кількох центрів;

інші інформаційні послуги на вимогу користувачів.

Центр на запит іноземної сторони повинен надавати переклади документів на мову міжнародних організацій, а якщо обсяг цих документів великий, - опис цих документів.

Оплата копіювання документів та їх переклад на офіційну мову міжнародних організацій, які надаються на вимогу заінтересованих сторін, є однаковою як для вітчизняних, так і для іноземних сторін, за винятком фактичної вартості доставки цих документів.

Стаття 39. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо надання повідомлень

Центральні органи виконавчої влади, які розробляють стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, повинні надавати центру копії таких документів протягом п'яти робочих днів після закінчення роботи над проектом стандарту, технічного регламенту та процедури оцінки відповідності.

У разі якщо передбачається, що прийнятий терміновий технічний регламент та/або процедура оцінки відповідності або проект технічного регламенту та/або процедури оцінки відповідності істотно впливає на торгівлю з державами, з якими укладено міжнародний договір України, або існують зобов'язання, що випливають із членства України у міжнародній чи регіональній організації, повідомлення щодо зазначених проектів надсилається заінтересованим сторонам відповідно до процедур, передбачених у відповідному міжнародному договорі України або міжнародній чи регіональній організації.

Повідомлення про проект технічного регламенту та/або процедура оцінки відповідності, зазначені в частині першій цієї статті, надаються у формі та в обсязі, встановлених правилами договору або процедурами відповідних міжнародних та регіональних організацій, не пізніше ніж за 60 календарних днів перед завершенням робочою групою розроблення проекту технічного регламенту або процедури оцінки відповідності.

Інформація про прийнятий терміновий технічний регламент та/або процедуру оцінки відповідності повідомляється центром після їх опублікування в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" відповідно до процедур, передбачених у відповідному міжнародному договорі України або міжнародній чи регіональній організації.

На запит заінтересованої особи в межах території держави - члена відповідної міжнародної чи регіональної організації, членом якої є Україна, сторони відповідного міжнародного договору, центр або інший уповноважений державний орган повинні забезпечити надання зазначеній особі копії відповідного проекту або прийнятого документа.

У разі якщо двосторонні та багатосторонні договори щодо стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності значно впливають на торгівлю держав, які не є сторонами цих договорів, центр надсилає цим державам повідомлення про такий договір разом з визначенням продукції та описом договору.

Стаття 40. Фінансування діяльності центру

Діяльність центру фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів, отриманих від користувачів його послуг.

У межах виділених бюджетних коштів фінансуються:

науково-дослідні роботи;

надсилання повідомлень до міжнародних та регіональних організацій;

утримання та забезпечення функціонування центру.

Кошти, отримані від користувачів центру, спрямовуються виключно на розвиток його науково-технічної бази.

Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) статтю 15 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18 - 22, ст. 144) викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Технічне регулювання у сфері господарювання

1. У сфері господарювання застосовуються:

технічні регламенти;

стандарти;

кодекси усталеної практики;

класифікатори;

технічні умови.

2. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для:

суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;

учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

3. У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлено технічними регламентами, дозволяється застосування положень угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України в частині вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України";

2) у Законі України "Про стандартизацію" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 31, ст. 145):

а) у статті 1:

абзац дев'ятий викласти в такій редакції:

"стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги";

абзац чотирнадцятий виключити;

б) статтю 4 викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Об'єкти стандартизації

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування";

в) у статті 5:

частину першу викласти в такій редакції:

"Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами";

частину другу доповнити абзацом десятим такого змісту:

"прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року";

г) абзац третій статті 6 викласти в такій редакції:

"рада стандартизації та технічного регулювання";

ґ) у статті 7:

у частині другій:

абзац другий викласти в такій редакції:

"забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації, у тому числі вживає обґрунтованих заходів для прийняття і застосування органами стандартизації на території України, а також регіональними органами стандартизації, створеними на території України, членами яких вони є, Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року";

абзаци восьмий та десятий виключити;

доповнити абзацами такого змісту:

"забезпечує адаптацію стандартів, процедур оцінки відповідності, процедур сертифікації та практики відповідно до сучасних досягнень науки і техніки;

встановлює процедуру та приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

забезпечує відповідність національних стандартів цьому Закону;

встановлює символи або знаки, що засвідчують відповідність продукції національним стандартам (далі - знак відповідності стандартам);

бере участь у розробленні технічних регламентів та підготовці робочої програми з технічних регламентів;

бере участь у підготовці міжнародних і регіональних стандартів, які розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями, та підготовці рекомендацій для процедур оцінки відповідності, забезпечуючи врахування інтересів України;

співпрацює та проводить консультації з відповідними органами у сфері стандартизації інших держав, у разі потреби вживає заходів для розв'язання суперечок або скарг, які виникають;

формує програму робіт з стандартизації та не рідше одного разу на шість місяців публікує актуалізовану програму;

веде реєстр стандартів та документів з стандартизації;

організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET);

організовує розповсюдження офіційних публікацій національних стандартів, правил усталеної практики і класифікаторів та іншої друкованої продукції стосовно прийнятих національних стандартів, стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких він є чи з якими співпрацює відповідно до положень цих організацій або відповідних договорів, а також делегує ці повноваження іншим організаціям;

забезпечує і сприяє співробітництву між виробниками, постачальниками, споживачами продукції, процесів і послуг та відповідними державними органами у сфері стандартизації";

д) статтю 8 виключити;

е) статтю 9 доповнити частиною шостою такого змісту:

"Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним";

є) статті 10 і 11 викласти в такій редакції:

"Стаття 10. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією

Центральні органи виконавчої влади та організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;

представляти Україну у відповідних спеціалізованих міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов'язання, передбачені положеннями про ці організації;

створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

видавати і розповсюджувати свої стандарти, документи спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим організаціям.

Центральні органи виконавчої влади та організації повинні інформувати центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами для виконання Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

Міністерство оборони України, враховуючи особливості цієї сфери, визначає порядок застосування стандартів для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.

Стаття 11. Нормативні документи із стандартизації і застосування стандартів

Залежно від рівня органу, який приймає чи схвалює нормативні документи із стандартизації, вони поділяються на:

національні стандарти, правила усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

стандарти, технічні умови та правила усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннями стандартизації, а також видані ними каталоги.

Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

Стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.

Стандарти повинні бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.

Порядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та опублікування стандартів встановлюється Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності";

ж) статті 12 та 13 виключити;

з) розділ IV викласти в такій редакції:

"Розділ IV
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА ТЕХНІЧНІ УМОВИ

Стаття 15. Право власності на стандарти

Право власності на національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені держави права власника на ці документи здійснює центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації.

Право власності на стандарти, технічні умови та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку.

Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є об'єктами стандартизації та одночасно об'єктами інтелектуальної або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом порядку.

Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори або їх частини без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, правила усталеної практики без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи орган чи організація, яка прийняла стандарт, не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.

Власник об'єкта права власності має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним розповсюдженням стандарту, правил усталеної практики, класифікатора та каталогу, відповідно до закону.

Стаття 16. Видання та розповсюдження стандартів

Національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги оприлюднюються, видаються та розповсюджуються центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

Видання та розповсюдження документів відповідних міжнародних і регіональних організацій, членом яких є Україна, здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, іншими органами та організаціями з питань стандартизації відповідно до положень про них.

Для надання інформації заінтересованим сторонам центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET) та веде каталог національних стандартів.

Органи та організації, які розробляють та приймають стандарти, що можуть створювати бар'єри для торгівлі, надають копії проектів і прийнятих стандартів центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації, який надає цю інформацію заінтересованим сторонам через Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення";

и) у тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації" в усіх відмінках замінити відповідно словами "центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації" у відповідному відмінку;

3) у Законі України "Про підтвердження відповідності" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 32, ст. 169; 2005 р., N 2, ст. 33):

а) у статті 1:

абзаци восьмий і п'ятнадцятий викласти в такій редакції:

"підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог";

"технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов'язкове. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва";

доповнити абзацами такого змісту:

"орган з оцінки відповідності - орган, який надає послуги з оцінки відповідності;

орган, що призначає, - орган, визначений або уповноважений Кабінетом Міністрів України призначати органи з оцінки відповідності, тимчасово припиняти або відміняти їх призначення чи відміняти тимчасове припинення дії їх призначення;

оцінка відповідності - доказування, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системи, особи або органу виконано шляхом випробування, здійснення контролю або сертифікації;

призначення - надання органом, визначеним або уповноваженим Кабінетом Міністрів України, органу з оцінки відповідності права виконувати певну діяльність з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів;

процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються встановлені вимоги у відповідних технічних регламентах чи стандартах. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання";

б) статтю 5 доповнити абзацом десятим такого змісту:

"розроблення або застосування процедури оцінки відповідності у спосіб, достатній для забезпечення відповідності продукції, процесів та послуг технічним регламентам або стандартам, зважаючи на ризики в разі невідповідності";

в) у статті 6:

частину першу доповнити абзацом сьомим такого змісту:

"затверджує порядок здійснення процедур призначення органів з оцінки відповідності, що перевіряють відповідність продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів";

частину другу доповнити абзацами тринадцятим і чотирнадцятим такого змісту:

"призначає органи оцінки з відповідності за пропозиціями відповідних центральних органів виконавчої влади;

організовує нагляд за проведенням робіт з оцінки відповідності призначеними органами з оцінки відповідності";

частину четверту виключити;

г) статті 7, 8, 10, 12, 15 виключити;

ґ) у тексті Закону слова "уповноважений орган з сертифікації", "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності", "технічний регламент з підтвердження відповідності" в усіх відмінках і числах замінити відповідно словами "призначений орган з оцінки відповідності", "центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності", "технічний регламент" у відповідному відмінку і числі.

3. Кабінету Міністрів України в місячний термін:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Президент України

В. ЮЩЕНКО

м. Київ
1 грудня 2005 року
N 3164-IV