1. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

2. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Коментар:

1. За загальним правилом, виходячи із принципу свободи договорів, сторона (сторони) не може бути примушена до укладення договору. Водночас у випадку коли договір укладається на підставі правого акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування де його сторонами є господарюючи суб'єкти такі договори розглядаються як господарські. Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України (майново-господарські зобов'язання) майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Частиною 1 статті 187 ГК України визначено, що судом вирішуються спори, що виникають при укладенні господарських договорів, якщо їх укладення є обов'язковим для обох або однієї сторони договору. Укладення господарських договорів за рішенням суду, відповідно до положень ч. 1 ст. 187 ГК України відбувається коли господарські відносини мають виникати між сторонами договору на підставі акту державного замовлення або на підставі договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та у інших випадках встановлених законом. Зокрема, якщо виконавець за договором в установленому законом порядку визначений монополістом на певному ринку товарів, робіт, послуг (ч. 7 ст. 181 ГК України).

Вирішення розбіжностей судом, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування не обов'язково може відбуватися не лише при вирішенні господарського спору щодо укладення договору. Між сторонами попереднього договору може бути встановлена домовленість про вирішення переддоговірного спору при укладенні договору, що передбачений умовами попереднього договору. Можливості встановлення домовленістю сторін умови про вирішення переддоговірного спору не обмежується ні характером відносин, що виникають на підставі договору, ні суб'єктивним складом сторін договору, ні стадіями укладення договору. Така домовленість про вирішення переддоговірного спору може бути досягнута на будь-якій стадії укладення договору.

У попередньому договорі може бути встановлена домовленість про порядок вирішення переддоговірного спору.

Стосовно господарський спорів механізм їх вирішення передбачений у ст. 181 ГК. Цивільний кодекс таких положень не має. Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Порушення названого 20-денного строку, дає право стороні яка надіслала проект договору, вимагати спонукання іншої сторони до укладення договору, якщо на названу сторону покладається обов'язок укласти договір. Двадцятиденний термін починає стікати з моменту надіслання проекту договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5 ст. 181 ГК). За думкою судді Верховного Суду України, заступника голови ВС України, Яреми А. Г. оскільки розбіжності, які виникають при укладенні договорів, необхідно в певний спосіб зафіксувати, доцільно було б і при укладенні договорів, на які не поширюється чинність Господарського кодексу, використовувати положення Господарського кодексу¹. Вжиття заходів щодо врегулювання розбіжностей у порядку ч. 2 ст. 181 ГК відбувається шляхом підписання отриманого від акцептанта протоколу розбіжностей з застереженням "з протоколом погодження розбіжностей" (який складається окремо) та надіслання стороні акцептанта, що склала протокол розбіжностей, одного примірника підписаного протоколу розбіжностей та двох примірників підписаного протоколу погодження розбіжностей. Якщо у 20 денний строк після отримання протоколу розбіжностей ці розбіжності не вдалося врегулювати, спір в цей же 20 денний строк передається на вирішення суду, а лише у двох одночасно випадках: 1) якщо укладення договору є обов'язковим для сторін в силу закону; 2) якщо є згода обох сторін на передання спору на вирішення суду. У інших випадках сплив зазначеного 20-денного строку дає можливість констатувати, що договір не укладено, а сторони мають у будь-який час продовжити погодження умов договору або почати укладати його на нових умовах, тобто почати укладати його спочатку.

____________

1 Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України /Під редакцією Яреми А. Г., Ротаня В. Г. - К.: Реферат, 2005, с. 153.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК у разі не передання у 20 денний строк на вирішення суду переддоговірного спору, що виник при укладенні договору, якщо його укладення в силу закону є обов'язковим, пропозиції, викладені в протоколі розбіжностей вважаються прийнятими.

2. Вирішення спору, що викликаний розбіжностями, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правого акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, може відбуватися лише у двох випадках: а) коли вирішення переддоговірного спору передбачено домовленістю сторін; б) вирішення переддоговірного спору передбачено законом.