1. Договір ренти укладається у письмовій формі.

2. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

Коментар:

1. Для договору ренти ЦК встановлює письмову форму. Вимоги частини другої коментованої статті обумовлюють необхідність укладення договору ренти у вигляді єдиного письмового документу з обов'язковим дотриманням сторонами у момент укладення вимог пунктів 2 та 4 ст. 207 ЦК.

Положення ст. 641 - 646 ЦК до укладення договору ренти не застосовуються.

2. Норма частини другої коментованої статті про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору ренти обумовлена насамперед підвищеними вимогами до захисту прав сторін договору ренти. Зазвичай в якості об'єкта рентних відносин виступає особливо цінне майно, при укладенні договору ренти непоодинокі випадки зловживань та порушень закону, має місце повна необізнаність сторін про свої права та обов'язки за договором, наслідки вчинюваних ними дій тощо. За таких умов кваліфікована допомога нотаріуса в частині встановлення справжньої волі сторін та перевірці змісту договору на відповідність закону має дуже важливе значення.

Необхідність державної реєстрації договору про передачу нерухомого майна під виплату ренти пояснюється тим, що даний договірний тип відноситься до категорії договорів про передачу нерухомого майна у власність, а відповідно до ст. 182 та 210 ЦК всі правочини, направлені на відчуження нерухомості, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Порушення нотаріальної форми договору ренти, так же як і відсутність його державної реєстрації, мають своїм наслідком неукладеність договору ренти (п. 3 ст. 640 ЦК).