1. За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

2. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.

3. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Коментар:

Глава 59 ЦК спрямована на реалізацію права кожного на оренду житла, передбаченого ст. 47 Конституції України. Частина 1 коментованої статті надає визначення договору найму житла, яке є подібним до визначення загального договору найму. Основною відмінністю між цими договорами є особливий об'єкт житлового найму - житло (див. ст. 812 ЦК), а отже і особливі права та обов'язки сторін цього договору.

Договір житлового найму є двостороннім договором, оскільки права та обов'язки покладаються на обидві із його сторін: як на наймодавця, так і на наймача. Цей договір є оплатним, оскільки коментована стаття передбачає платний характер користування житлом. Договір житлового найму може бути як реальним, так і консенсуальним, в залежності від того, яких домовленостей досягли сторони. Якщо спеціальної вказівки на реальність договору в самому договорі не зроблено, він буде вважатися консенсуальним. Договір житлового найму є строковим договором, особливості визначення строку містяться у ст. 821 ЦК.

Положення Глави 59 ЦК розповсюджуються на так звані відносини комерційного житлового найму, в яких об'єктом найму є житло, що належить власникам на праві приватної власності. Найм житла, яке перебуває в державній або комунальній власності, регулюється спеціальним нормативним актом, яким на сьогодні є Житловий кодекс УРСР. Відносини найму соціального житла, яке перебуває у державній або комунальній власності, регулюються також Законом України "Про житловий фонд соціального призначення". Надання житла певним категоріям осіб може регулюватися також положеннями спеціальних нормативних актів (наприклад, ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ч. 7 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" тощо).