1. Договір простого товариства припиняється у разі:

1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

3) смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);

4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

5) спливу строку договору простого товариства;

6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.

2. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

3. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Коментар:

1. Частина перша коментованої статті встановлює перелік підстав припинення договору простого товариства. Зазначені підстави можна класифікувати на дві групи:

1) підстави припинення договору простого товариства, пов'язані із зміною складу учасників (пп. 1 - 4, 6 ч. 1 ст. 1141 ЦК України);

2) підстави припинення договору простого товариства, пов'язані із його чинністю (пп. 5, 7 ч. 1 ст. 1141 ЦК України).

За настання підстав першої групи, сторони багатостороннього договору простого товариства вправі своєю домовленістю передбачити його збереження для решти учасників. У такому випадку дія договору припиняється лише щодо учасника, який вибув. Збереженню договору простого товариства при настанні підстав другої групи перешкоджають об'єктивні обставини - сплив строку такого договору та досягнення або неможливість досягнення мети спільної діяльності. Обставинами, які свідчать про неможливість досягнення мети спільної діяльності, правозастосовча практика визнає об'єктивні причини, які знаходяться поза межами контролю сторін¹.

____________

1 Постанова Вищого господарського суду України від 29.11.2005 р. у справі за N 2/376.

Необхідно зауважити, що вищенаведений перелік підстав припинення договору простого товариства не є вичерпним та не виключає застосування загальних підстав припинення договору, визначених ст. ст. 651 - 652 ЦК України. Так, договір простого товариства може бути розірвано за згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною², у зв'язку із істотною зміною обставин та в інших випадках, встановлених договором або законом.

___________

2 Постанова Вищого господарського суду України від 09.02.2006 р. у справі за N 2-22/6452-2005.

Після припинення договору простого товариства такий договір має бути знятий з обліку в органах державної податкової служби в Україні³.

____________

3 Абз. 1 п. 8.15 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 р. N 80.

2. Правова доля майна, виділеного для ведення спільної діяльності її учасниками, після припинення договору простого товариства залежить від титулу, на якому таке майно було внесене. Так, речі, передані у спільне користування та (або) володіння учасників, повертаються сторонам, що їх надали. За загальним правилом, таке повернення здійснюється без винагороди, натомість сторони своєю домовленістю можуть від нього відступити. Майно, внесене учасниками до спільної часткової власності, а також набуте в результаті здійснення спільної діяльності, розподіляється між сторонами договору за правилами, встановленими ст. 367 ЦК України. При цьому необхідно враховувати, що у разі внесення учасниками речей, визначених індивідуальними ознаками, такі учасники вправі вимагати їх повернення в судовому порядку, за умови додержання інтересів решти учасників та кредиторів.

У тому випадку, якщо в результаті припиненні договору простого товариства його учасник отримує кошти або майно, вартість яких не перевищує вартості внесеного ним вкладу, зафіксованої в такому договорі, зазначені кошти або майно не включаються до складу валового доходу такого учасника⁴. У протилежному випадку, сума такого перевищення включається до валового доходу такого учасника та оподатковується в загальному порядку⁵. При цьому з позиції органів державної податкової служби в Україні, повернення учасникам товарів (робіт, послуг) при припиненні договору простого товариства вважається їх поставкою та оподатковується податком на додану вартість⁶.

____________

4 Підп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР.

5 П. 15 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 р. N 571.

6 Лист Державної податкової служби України від 05.06.2006 р. N 10557/7/16-1517-12.

3. Оскільки спільна діяльність не передбачає створення юридичної особи, як самостійного суб'єкта цивільний прав, у зобов'язання простого товариства спільно вступають його учасники. Особиста участь сторін договору простого товариства у спільних зобов'язаннях зумовлює те, що останні існують незалежно від чинності такого договору для його учасників. Учасники спільної діяльності несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб та залишаються зобов'язаними до моменту повного виконання ними взятих на себе обов'язків.