1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

2. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Коментар:

Коментована стаття передбачає важливі правила щодо повернення набувачем доходів від використання майна та відшкодування йому витрат, зроблених для збереження та підтримки стану майна.

Перша частина коментованої статті містить класичне правило, відповідно до якого особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про безпідставність набуття такого майна. Тобто в коментованій статті йдеться про доходи, які безпідставний набувач реально одержав або міг одержати. Тут може йти мова про проценти за користування грошовими коштами, плоди від набутого майна та інші доходи. Часовим проміжком для повернення доходів є час з моменту, коли набувач дізнався або мав дізнатися про незаконність набуття або збереження майна, до пред'явлення відповідної вимоги потерпілим.

За цей же період безпідставний набувач несе відповідальність за допущене погіршення майна. Тобто фактично безпідставний набувач стає зобов'язаним відшкодувати власнику майна збитки, пов'язані із погіршенням стану майна.

В свою чергу безпідставний набувач має право вимагати від власника майна відшкодування йому витрат, зроблених на майно. В коментованій статті мова йде саме про необхідні витрати, тобто витрати, без проведення яких майно не могло бути збережено взагалі або значно погіршилася би його вартість (наприклад, витрати на годування тварини, на підтримку приміщення в належному стані тощо). Час, за який можуть бути відшкодовані витрати, дорівнює часу, протягом якого безпідставний набувач зобов'язаний повернути власнику майна отримані доходи. Тобто це період з моменту, коли безпідставний набувач дізнався або мав дізнатися про безпідставність володіння майном. Якщо набувач отримував доходи від майна та ніс певні витрати, при розрахунках з потерпілим може бути застосоване зарахування зустрічних однорідних вимог (витрат та доходів).

Якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК. Стаття 536 ЦК сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону. Тобто сторони зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави можуть укласти договір, в якому визначити розмір процентів, В разі недосягнення з цього приводу згоди розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК (у розмірі облікової ставки НБУ).