1. Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

Коментар:

Об'єкт відносин, що регулюються коментованою статтею, характеризується певними ознаками. По-перше, даний об'єкт є рухомою річчю. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати в просторі (ст. 181 ЦК). По-друге, об'єктом є річ, залишена власником з метою відмови від права власності на неї. Особа може відмовитися від права власності на певне майно, заявивши про це або вчинити інші дії, які свідчитимуть про відмову від права власності на дане майно, наприклад, знищити, викинути річ (див. коментар до ст. 347). Вихід речі з володіння поза волею власника сам по собі не є відмовою від права власності.

Право власності на залишені речі, від яких власник відмовився, набуваються особою з моменту заволодіння ними. Заволодіння матиме місце, коли особа приступила до використання речі чи здійснила інші дії, що свідчать про звернення речі у власність. Для виникнення права власності на дану річ не потрібно в подальшому винесення судового рішення.

Право власності на нерухомі речі, залишені власником, може виникнути в іншої особи лише у судовому порядку - шляхом визнання їх безхазяйними й поширення на них відповідного режиму, передбаченого ст. 335 ЦК.