Стаття 54. Форма і зміст позовної заяви

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору якщо такі проводилися;

61) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

 

Коментар:

Звернення до господарського суду за захистом прав, свобод та інтересів осіб, зазначених у ст. 2 ГПК України, здійснюється шляхом подання позову, зовнішньою формою якого є письмова позовна заява. Під правом на позов слід розуміти не саме порушене право, а можливість отримання захисту у чинному процесуальному порядку, у визначеній процесуальній формі і водночас у примусовій його реалізації. Право на судовий захист у господарському процесі реалізується через право на позов, пред'являти який з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав можуть особи, перелік яких передбачений статтями 1, 2 цього Кодексу (див. коментар до зазначених статей). З погляду матеріального права, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до коментованої статті позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Аналізуючи положення коментованої статті та ст. 63 цього Кодексу, можна дійти висновку, що позовна заява має містити не лише підпис повноважної на те особи, а й зазначення посади особи, яка підписала її від імені юридичної особи. Аналогічна ситуація виникає у випадку, якщо позивачем є відокремлений структурний підрозділ юридичної особи, який діє на підставі положення, затвердженого юридичною особою, тобто процесуальні документи може підписувати керівник або заступник керівника юридичної особи, які діють на підставі належним чином оформлених повноважень. Вимога щодо підпису позовної заяви повноважною посадовою особою має велике практичне значення, оскільки її недодержання тягне за собою певні наслідки, передбачені л. 1 ст. 63 ГПК України, відповідно до якої позовна заява, підписана особою, яка не має такого права, або особою, посада якої не вказана, — повертається господарським судом без розгляду.

Позовна заява до господарського суду подається позивачем чи його представником особисто або шляхом надсилання позовної заяви поштою.

Позов складається з певних частин (елементів), які мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, шо є важливим для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у судовому процесі, а також визначають зміст вимог, на які господарський суд повинен дати відповідь у постановленому ним процесуальному документі. Отже, позов містить такі складові:

предмет позову — це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої господарський суд має винести рішення. Правильне визначення предмета позову має важливе практичне значення, оскільки: визначає суть вимоги, на яку господарський суд повинен дати відповідь у своєму рішенні; підвідомчість цієї справи; визначає категорію справи тощо;

підстава позову — це обставини, тобто юридичні факти, що тягнуть певні правові наслідки, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову;

зміст позову — це вид судового захисту, якого потребує позивач від суду (наприклад, визнання права; припинення дій, що порушують право; припинення або зміну правовідносин; стягнення з особи, яка порушила право, заподіяних збитків, передбачених законом чи договором тощо).

У зв'язку з цим коментована стаття визначає перелік вимог, які мають міститися у позовній заяві і які відображають зміст позовної заяви, тобто відомості, необхідні для розгляду та вирішення спору в господарському суді. Отже, позовна заява має містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява, однак відсутність назви господарського суду або неточне її зазначення не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду;

2) найменування сторін, їх поштові адреси для відправлення сторонам судових документів і подальшого виконання рішення. Крім того, у позовній заяві необхідно зазначити найменування та номери рахунків у банківських установах.

Відповідно до ст. 1 цього Кодексу право на звернення до господарського суду з позовом належить не лише юридичним особам, а й фізичним, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому коментована стаття закріплює положення, відповідно до якого позов громадянина-підприємця обов'язково має бути підтверджений документом про його реєстрацію у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством України передбачена можливість пред'явлення позивачем позовних вимог одночасно до декількох відповідачів, у зв'язку з чим у позовній заяві необхідно зазначити найменування та поштову адресу кожного з них. Недодержання зазначеної вимоги тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 2 ст. 63 цього Кодексу;

3) ціну позову у разі, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Крім того, у ціну позову включаються також вказані у позовній заяві суми штрафу, пені. Якщо позов складається з кількох самостійних вимог, ціна позову складається з суми всіх вимог. Питання щодо ціни позову більш детально регламентовані ст. 55 цього Кодексу.

За правилом у справах про стягнення грошових коштів в іноземній валюті ціну позову необхідно зазначати у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют;

4) зміст позовних вимог — це обраний позивачем згідно з чинним законодавством засіб захисту права, про що він порушує клопотання перед господарським судом. Якщо позов подається до кількох відповідачів, то у позовній заяві має бути виділена позовна вимога щодо до кожного з них.

Відповідно до ст. 58 цього Кодексу в одній позовній заяві можуть бути об'єднані кілька вимог до одного чи кількох відповідачів, але вони мають бути пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, інакше позовна заява за правилами п. 5 ст. 63 ГПК України підлягає поверненню без розгляду.

Отже, позовна заява має містити належним чином обгрунтовані вимоги як з фактичного, так і з правового боку;

5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, тобто юридичних фактів, що призвели до виникнення спірних правовідносин, їх порушення, настання відповідальності або інших наслідків.

Крім того, зазначені обставини необхідно не лише зазначити, а й обґрунтувати відповідним чином, що випливає зі змісту ст. 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У зв'язку з цим у позовній заяві необхідно зазначити докази, які підтверджують певні юридичні факти з викладенням їх суті.

У позовній заяві також має міститися обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, який складається із зазначенням застосованих методів, платіжних та товарно-розпорядчих документів з розбивкою на періоди, і підписується посадовими особами, які його склали.

Повно визначити коло досліджуваних питань неможливо без достатнього правового обґрунтування, що передбачає правильний вибір норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Коментована стаття вимагає від позивача наведення у позовній заяві посилання на норму права, що регулює спірні правовідносини (правові підстави позову), тобто позивач повинен вказати законодавство (конкретні положення відповідних нормативно-правових актів), на підставі якого подається позов. Крім посилань на норми матеріального права, позовна заява має містити посилання на норми процесуального права, згідно з якими пред'являється позовна заява;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу. Питання щодо обов'язковості додержання претензійного порядку є одним з дискусійних, що пояснюється існуванням у чинному законодавстві України певних нормативно-правових актів, які не лише регламентують зазначені питання, а й іноді суперечать одне одному. Зокрема, ст. 925 ЦК України, ст. 315 ГК України містять імперативне правило щодо обов'язковості пред'явлення претензії до подання позову до суду щодо спірних правовідносин, які виникли з договору перевезення. Хоча ст. 5 цього Кодексу припускає, що додержання претензійного порядку не є обов'язковим, зазначаючи, що він застосовується за домовленістю сторонами. Аналізуючи чинне законодавство України з цих питань, можна дійти висновку про необов'язковість додержання сторонами претензійного порядку.

Якщо поданню позовної заяви передувала претензія, позивач може надати до позовної заяви згідно зі ст. 57 цього Кодексу документи, що підтверджують її подання, зазначаючи при цьому реквізити претензії, її суть, результат розгляду претензії іншою стороною тощо;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, характер яких передбачений ст. 57 цього Кодексу. Коментована стаття надає можливість позивачу, крім обов'язкових реквізитів позовної заяви, надати документи та докази, які він вважає необхідними для об'єктивного розгляду судової справи по суті (наприклад речові докази тощо).

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору (наприклад, про третіх осіб, чиї права можуть бути обмежені результатами розгляду справи; клопотання про відновлення строку позовної давності, забезпечення позову тощо). Це означає, що закон не обмежує позивача наданням лише тих документів та доказів, які ним визначені, а надає право позивачу у разі необхідності надавати інші відомості та докази, перелік яких не є вичерпним.

Отже, законом передбачені як обов'язкові реквізити (без яких позовна заява підлягає поверненню без розгляду), так і не обов'язкові (які необхідно зазначати, але їх відсутність не перешкоджає прийняттю позовної заяви та розгляду по суті заявлених позовних вимог).