Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви

Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

3) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви.

До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

 

Коментар:

Обставини, передбачені ч. 1 коментованої статті, є підставами для відмови судді у прийнятті позовної заяви у господарській справі. Перелік зазначених обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто лише вони тягнуть за собою відмову судді у відкритті провадження у справі. Зокрема, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду у господарських судах України. Тобто подана позовна заява стосується спору, який непідвідомчий господарському суду, що виключає можливість його судового розгляду, але не виключає захист порушеного чи оспорюваного права іншим уповноваженим органом;

у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або є рішення цих органів з такого спору. Неможливість повторного розгляду справи за цією підставою надає право господарському суду відмовити у прийнятті позовної заяви за наявності таких обставин у сукупності: а) у справі беруть участь ті самі сторони; б) спір виник щодо того самого предмета або з тих самих підстав; в) прийняте рішення чи постанова набрали законної сили, не змінені і не скасовані відповідно до чинного законодавства України;

позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано. У такому разі господарський суд також відмовляє у прийнятті позовної заяви за відсутністю відповідача у справі, оскільки у цьому випадку не настає правонаступництво.

Наявність зазначених підстав свідчить про відсутність у позивача права на пред'явлення позову. Отже, незважаючи на подання позовної заяви, господарський процес не може бути порушений, у зв'язку з чим суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви через відсутність у позивача права на пред'явлення позову.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті відмова у прийнятті позовної заяви за наявністю вищезазначених обставин оформлюється мотивованою ухвалою господарського суду, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, протягом п'яти днів з дня надходження заяви.

У ній зазначаються: мотиви відмови у прийнятті позовної заяви; закон, яким керувався суд; інші дані, які визначають її зміст. На адресу заявника, крім ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, направляються усі додані до неї матеріали.

Право на пред'явлення позову є складовою передбаченого статтями 1 —2 цього Кодексу права певних осіб на звернення до господарського суду за захистом. Зазначеному праву відповідає обов'язок господарського суду вирішити питання про прийняття до розгляду звернену до нього позовну заяву і відкрити провадження у справі (ст. 61 цього Кодексу). Право суб'єктів господарювання на звернення (на пред'явлення позову) до господарського суду за захистом забезпечується можливістю оскарження ухвали судді про відмову у прийнятті позовної заяви до свого провадження, а також можливістю її скасування господарським судом апеляційної інстанції та покладання обов'язку на господарський суд першої інстанції прийняти позовну заяву до свого провадження. Зазначений висновок випливає зі змісту ч. 4 коментованої статті, згідно з якою ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою у день первісного звернення до господарського суду. Ухвала про зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами ст. 106 цього Кодексу (див. коментар до вказаної статті).

Аналізуючи зміст коментованої статті, можна дійти висновку, що правові наслідки відмови у прийнятті позовної заяви до провадження відрізняються від правових наслідків, що настають у разі повернення позовної заяви (ч. З ст. 63 ГПК України). У зв'язку з цим прийняття господарським судом ухвали про відмову у відкритті провадження у господарській справі тягне за собою заборону повторного звернення тієї самої особи до господарського суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.