1. Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

2. Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим, якщо суд має сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює можливість використання як засобу доказування в адміністративній справі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників. Стаття спрямована на забезпечення права особи, інтересів якої стосується справа, бути вислуханою судом.

Пояснення осіб, які беруть участь у справі, як засіб доказування

2. Відповідно до коментованої статті самостійним засобом доказування є пояснення сторони (позивача, відповідача), третьої особи (як із самостійними вимогами, так і без самостійних вимог на предмет спору) та їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Пояснення від імені органу чи юридичної особи завжди надає її представник. Якщо працівники органу чи юридичної особи, які не є її представниками, можуть повідомити про відомі їм особисто обставини, що мають значення для справи, суд допитує їх як свідків у справі (статті 45 і 141 КАСУ).

3. Пояснення щодо обставин у справі можуть бути викладені як у письмовій формі (у позовній заяві, запереченні проти адміністративного позову, в апеляційній скарзі тощо), так і в усній формі (лише в судовому засіданні). Якщо особа, яка бере участь у справі, присутня під час судового розгляду, то вона дає свої пояснення усно в порядку, встановленому статтею 139 КАСУ. Щоб не повторювати того, що вже викладено у письмових документах, адресованих суду, особа, яка бере участь у справі, може послатися на пояснення, надані нею в таких документах.

Допит осіб, які беруть участь у справі, як свідків

4. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм особисто обставини у справі, аби посилити їх доказове значення, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки з урахуванням порядку, визначеного статтями 141 - 142 КАСУ. Оскільки при цьому суд приводить таких осіб до присяги і попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, ці пояснення набувають більш вагомого значення під час оцінки доказів.

5. Доцільно, щоб суд з'ясовував, чи не бажає особа, яка бере участь у справі, надати пояснення як свідок, перед заслуховуванням її пояснень (стаття 139 КАСУ), а не в порядку дослідження інших доказів (статті 140 - 149 КАСУ). Було би процесуально неекономним вислухати пояснення особи, а перейшовши до дослідження інших доказів, розпочинати її допит знову, але вже під присягою свідка.

6. Перед допитом особи, яка бере участь у справі, як свідка суд не повинен попереджати її про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, оскільки давати пояснення як свідок є правом, а не обов'язком такої особи.

Визнання обставин стороною

7. Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим (частина друга коментованої статті). Тобто це не виключає можливості суду перевірити ці обставини доказами (у тому числі зібрати їх за власною ініціативою), якщо у нього є сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (див. частину третю статті 72 КАСУ і коментар до ст. 72 КАСУ). В адміністративному судочинстві таке правило обґрунтоване принципом офіційного з'ясування обставин у справі.

Оцінка пояснень осіб, які беруть участь у справі

8. Пояснення особи, яка бере участь у справі, суд оцінює поряд з іншими доказами, зокрема пояснення однієї сторони суд повинен порівняти з поясненнями іншої сторони, з іншими доказами у справі і тоді робити висновок щодо їх достовірності.

Відмінність від цивільного судочинства

9. В адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного, відсутня імперативна норма про те, що пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників можуть бути засобом доказування лише тоді, коли вони допитані як свідки.

10. В адміністративному судочинстві, на відміну від суто змагального цивільного процесу, суд може поставити під сумнів достовірність визнаних сторонами обставин або добровільність їх визнання.