У морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує. 

Частину четверту виключено

Коментар:

Коментована стаття визначає можливість представництва інтересів судновласника агентськими організаціями (морськими агентами) із укладанням відповідного договору морського агентування. На жаль, діюче законодавство України не містить визначення договору морського агентування. Проте, наприклад, Кодексом торговельного мореплавства Російської Федерації передбачено, що за договором морського агентування морський агент зобов'язується за винагороду здійснити за дорученням і за рахунок судновласника юридичні або інші дії від свого імені або від імені судновласника у відповідному порту або на відповідній території (ст. 232).

Цивільний кодекс України не виділяє договір морського агентування в окремий вид зобов'язань. Однак, виходячи з характеру відносин, що виникають між агентом і судновласником при виконанні цього договору, можна кваліфікувати його як договір доручення. Так, згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Таким чином, враховуючи норми Цивільного кодексу України, у договорі морського агентування мають бути чітко визначені права та обов'язки агента і судновласника, міститися вказівки про порядок взаємовідносин із третіми особами, термін дії договору, територія, в межах якої є чинним виключне право агента, розмір винагороди агенту.

Договір морського агентування в торговельному мореплавстві прийнято називати агентською угодою. На практиці зустрічаються такі види агентських угод:

- угода на портове агентування (port agency agreement) - застосовується здебільшого для агентування трампових суден;

- угода на генеральне агентування (general agency agreement) - надає агенту виключне право на агентування суден судновласника в зоні дії агента. При цьому агенту надаються широкі повноваження з усіх питань обслуговування судна, вантажу, пасажирів, екіпажу, парку устаткування, а також із буксирування вантажів (замовлення вантажу або прийняття замовлення на вантаж), інкасації фрахтової виручки та з інших комерційних питань;

- угода на агентування лінії (liner agency agreement) - укладається судновласниками лінійних конференцій з агентами ліній. Лінійна конференція є об'єднанням перевізників, які експлуатують судна, або групою судновласників, що складається із двох і більше перевізників (судновласників), що здійснюють перевезення вантажів за загальними фрахтовими ставками на певних напрямах або лініях, застережених у межах географічного району;

- угода на агентування парку устаткування (equipment control agreement) - укладається в галузі контейнерних та ролкерних перевезень.

В свою чергу, розрізняють такі категорії агентів:

Судновий агент - це агент судновласника, який діє від його імені та за його кошти у певному порту. Такий агент має справу з трамповими суднами чи виконанням операцій з оброблення генеральних вантажів. У сфері морських перевезень трамповими суднами прийнято вважати вантажні судна, які перевозять будь-які масові вантажі в будь-яких напрямах нерегулярно, без певного розкладу. Генеральний вантаж - це тарний і штучний вантаж, що перевозиться в різній упаковці на морських суднах збірними партіями (наприклад, устаткування, папір у рулонах, сталевий лист, вантаж у різних ящиках тощо).

Лінійний агент - це агент, який, крім звичайного обслуговування судна, виконує ряд додаткових функцій, а саме, агент за дорученням зацікавленої особи займається буксуванням вантажів на лінії, рекомендує та призначає стивідорів, тальманів, операторів терміналів, субагентів, а також займається питаннями експедитування вантажів, претензіями щодо вантажів, ремонтом контейнерів тощо.

Генеральний агент - це агент, який займається агентуванням суден у декількох портах регіону на підставі договору із судновласником. Такий агент виконує ці обов'язки через субагентів у портах на підставі укладених із ними угод або через філії компаній.

Протектинг агент - це договірний агент судновласника в конкретному порту. Основним завданням такого агента є надання допомоги капітану судна.

Експедитор - це агент, до  обов'язків якого входить консультування, який саме вид транспорту краще використовувати для транспортування вантажів, найбільш прийнятний вид упаковки, а також щодо процедури митного очищення вантажу, по страхових преміях, усім технічним аспектам міжнародного експедирування вантажів тощо.

Частина 3 коментованої статті надає можливість агенту не тільки представництва інтересів обох сторін, тобто укладання угод від їх імені, але й дій агента в інтересах обох сторін в інших ситуаціях, а саме: 1) від свого імені на користь судновласника і одночасно від імені і на користь іншої сторони; 2) від імені і на користь судновласника і одночасно від свого імені на користь іншої сторони. Вважається, що агент не може виступати від свого імені, але на користь обох сторін.

Хоча коментована стаття вказує на те, що інша сторона договору повинна не просто дати свою згоду на те, щоб агент здійснював дії на користь обох сторін, а уповноважити агента на такі дії, зміст її зводиться все ж таки до того, що агент діє зі згоди обох сторін. При цьому відносини між морським агентом і іншою стороною (постачальником товарів або послуг) регулюються не договором морського агентування, а агентським договором. При цьому агент виходячи з конкретних обставин повинен визначитися чи представляється можливим одночасно забезпечити інтереси обох сторін.

Правила даної статті відносяться до осіб, які вступають із судновласником в договірні відносини. До числа цих осіб можна віднести відправників і одержувачів вантажів, фрахтувальників, страхові організації, експедиторські організації, організації, що здійснюють обслуговування судна (ті, що надають лоцманські, буксирувальні, швартові, судноремонтні і інші послуги) тощо.