Відповідальність судновласника не може бути обмежена, якщо доведено, що шкода стала результатом його власної дії з наміром заподіяти таку шкоду або через самовпевненість з усвідомленням можливості її заподіяння.

Коментар:

Згідно коментованої статті для обмеження відповідальності судновласника має значення умисел судновласника у заподіянні шкоди. Отже, відповідальність судновласника не може бути обмежена, якщо доведено, що шкода стала результатом його власної дії з наміром заподіяти таку шкоду або через самовпевненість з усвідомленням можливості її заподіяння. В цьому випадку прийнято говорити про таку поведінку судновласника, що перешкоджає обмеженню його відповідальності.

Положення коментованої статті певною мірою співпадають зі ст. 4 Конвенції 1976 р., відповідно до якої особа, яка несе відповідальність, не має права обмежити свою відповідальність, якщо доведено, що шкода стала результатом його власного дії чи упущення, вчиненого з наміром заподіяти такий збиток або через самовпевненість і зі свідомістю, що така шкода, можливо, буде завдано.

Таким чином, для того щоб судновласник мав право обмежити свою відповідальність, необхідно довести відсутність його вини у спричиненні шкоди. На практиці з огляду на це залишається актуальним питання про так звану "особисту" вину судновласника (наприклад, у випадках, коли судно відійшло у рейс у не морехідному стані або з не повним складом екіпажу тощо). Приймаючи до уваги широке розуміння терміна "судновласник", слід зазначити, що обмеження відповідальності виключається як за наявності вини власника судна, так і за наявності вини судновласника. Вина інших осіб, що можуть здійснювати певні повноваження щодо управління судном, до уваги не приймається.