До вимог, для яких строки позовної давності цим Кодексом не передбачені, застосовуються загальні строки позовної давності, встановлені цивільним законодавством України, якщо у міжнародних договорах України для цих вимог не встановлені інші строки давності.

Коментар:

Коментованою статтею визначається правило, відповідно до якого до вимог, для яких строки позовної давності не передбачені цим Кодексом, застосовуються строки позовної давності, що передбачені главою 19 ЦК, за умови, якщо у міжнародних договорах України для цих вимог не встановлені інші строки давності. Наприклад, такими вимогами можуть бути:

- вимоги, пов'язані із визнання права власності на судно;

- вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із підніманням, віддаленням або знищенням судна, що затонуло, або його вантажу (ст. 126, 127 Кодексу), тощо.

До вимог, для яких строк позовної давності не визначений Кодексом, застосовується загальний строк позовної давності, що визначений ст. 257 ЦК. Початок такого строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.