1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Коментар:

1. У коментованій статті закріплено право як подружжя в цілому, так і чоловіка та дружини окремо, самостійно визначати місце свого проживання. На сьогодні чинне законодавство не пов'язує місце проживання сім'ї з місцем проживання одного із подружжя. Для продовження шлюбних відносин не має значення, чи проживають подружжя разом чи кожен з них має власне місце проживання. Чоловік та дружина можуть проживати як разом, так і окремо. Для існування шлюбу та сім'ї визначальним є лише ставлення чоловіка та дружини до продовження та підтримання шлюбних відносин, їх внутрішня воля і надалі здійснювати сімейні функції. У ч. 2 ст. 3 СК зазначено, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

2. У частині другій коментованої статті закріплено право дружини та чоловіка на збереження сім'ї. Це право полягає у тому, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

3. Одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. На сьогоднішній день чинне законодавство передбачає низку санкцій за насильство в сім'ї.

Згідно Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону. Так, наприклад, за статеве насильство, скоєне одним подружжям по відношенню до іншого, передбачена санкція у вигляді позбавлення волі (стаття 152 Кримінального кодексу України).