1. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду.

Коментар:

Обов'язок подружжя по утриманню, як уже зазначалося, може здійснюватися у добровільному, примусовому та договірному порядку. Однак способи надання такого утримання визначені законом. Під способом надання утримання слід розуміти погоджену сторонами або встановлену судом натуральну або грошову форму утримання. Якщо утримання здійснюється у добровільний спосіб, то, як правило, питання стосовно форми надання такого утримання не виникає. Договірний режим надання утримання прямо залежить від досягнутого сторонами договору компромісу і можливий як в грошовій, так і натуральній формі. Причому можливий симбіоз, тобто поєднання грошової і натуральної форми. Власне у цих правовідносинах все залежить від згоди сторін.

Ч. 2 статті регламентує примусовий (судовий) порядок надання утримання. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Законодавець виходить з того, що одержання особою, без її згоди, натурального утримання суперечитиме її правам та ускладнюватиме нормальний спосіб життя і право вибору матеріального забезпечення. Однак, у тому випадку, коли позивач не буде заперечувати стосовно стягнення аліментів у натуральній формі, суд може присудити натуральне утримання (продукт харчування, одяг, ліки, оплата житла тощо). Причому суд у рішенні має визначити розмір надання такої допомоги та строки.

Законодавець встановлює порядок сплати аліментів як відповідних визначених рішенням суду щомісячних платежів. За взаємною згодою сторін спору або договору можливою є капіталізація платежів, тобто сплата аліментів наперед. Це можливо шляхом повного розрахунку за зобов'язаннями, у випадку, коли термін надання утримання обчислюється відповідним строком (наприклад, за три роки після розірвання шлюбу у відповідності до ч. 4 ст. 76 СК України). Якщо ж передбачити припинення аліментних зобов'язань у визначені строки неможливо (припинення непрацездатності, реєстрація нового шлюбу тощо), то платник і одержував аліментів, для прикладу, можуть погодити періодичні щорічні платежі.

У випадку стягнення аліментів за рішенням суду у грошовій формі їх розмір може визначатися як у відсотковому відношенні від доходу платника, так і у твердій грошовій сумі. В такому випадку правом на формулювання позовних вимог наділяється позивач.

Окрім цього, в законі існує правова норма, яка чітко передбачає обов'язок платника аліментів щодо надання утримання наперед. Зокрема, якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду. При цьому, у разі відсутності судового спору, питання про сплату аліментів вирішується за домовленістю між подружжям. У разів наявності спору суд постановляє з цього приводу відповідне рішення. Запроваджуючи зазначену норму, держава передбачала можливі випадки ухилення від сплати аліментів, що є додатковою гарантією одержувачу утримання. Причому платник при оформленні документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання зобов'язаний надати докази відсутності у нього будь-яких аліментних зобов'язань в Україні. Такими доказами є нотаріально засвідчена заява про відсутність у одержувачів аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів, нотаріально засвідчена копія постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (якщо стягнення аліментів проводилося за рішенням суду), договір про виплату аліментів, копія рішення суду про виплату аліментів. Зауважимо, що стосовно аліментних зобов'язань батьків щодо дітей, з цього приводу є спеціальний нормативно-правовий акт - постанова КМУ "Про затвердження Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги" від 19.08.2002 р. N 1203.