Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обгрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Коментар:

Преамбула Водного кодексу України (далі - ВК) підкреслює значення води як природного ресурсу, відносячи його до національного надбання Українського народу. Положення Преамбули обґрунтовують встановлення особливого режиму вод (водних) об'єктів.

Абзац четвертий преамбули визначає мету (ratio legis) ВК - забезпечення екологічної безпеки населення України, більш ефективне та науково-обґрунтоване використання вод, їх охорону від забруднення, засмічення та вичерпання. Цю мету необхідно враховувати при тлумаченні незрозумілих або суперечливих положень кодексу (наприклад, для тлумачення терміну "раціональне використання вод", що вживається у ст. 96 ВК див. коментар до цієї статті).