Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

Місцеві ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.

Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. 

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

Коментар:

До частини першої. Як назва статті, такі і застосування терміну "водокористування" у коментованій частині вказують на те, що цим положенням надається право здійснювати використання води саме з водних об'єктів. Таким чином, положення цієї статті не поширюється на використання води, наприклад, з водопроводів для побутових та санітарних потреб громадян.

Ч. 1 ст. 47 ВК, визначаючи різновиди загального водокористування, містить положення, дещо відмінні від тих, які містяться у Переліку видів спеціального водокористування, затвердженому Міністерством меліорації та водного господарства СРСР 10.08.77. Наприклад, забір води з криниць частиною 1 ст. 47 ВК відноситься до загального виду водокористування. Причому параметри криниць не зазначаються, що дає підстави дійти висновку про те, що у цій статті мається на увазі будь-яка криниця. Натомість підпунктом "в" п. 1 Переліку видів спеціального водокористування, до видів спеціального водокористування віднесено, водокористування, яке здійснюється із застосуванням копаних шахтних колодязів, забивних фільтрових колодязів, каптажів джерел та інших малих споруд для використання підземних вод без примусового пониження рівня води. Ця колізія, в силу положень Постанови ВР України від 12.09.91 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", повинна бути вирішена на користь ч. 1 ст. 47 ВК.

У ч. 1 ст. 47 ВК наведено перелік різновидів загального водокористування. Буквальне тлумачення цієї статті свідчить про вичерпний характер цього переліку (відсутні фрази "тощо", "і таке інше").

Коментованою частиною статті визначаються ознаки загального водокористування, серед них названі: безкоштовність; відсутність закріплення за окремими особами; здійснення водокористування без надання спеціальних дозволів. Вважаємо такий підхід некоректним. Насправді, підставою для законодавчого визнання водокористування спеціальним є його характер, істотність його впливу на водні ресурси, що може призвести до негативних змін у навколишньому середовищі; порушення порядку комплексного використання водних ресурсів; заподіяти шкоду іншим водокористувачам106 (детальніше див. коментар до ст. 46 ВК), а необхідність отримання дозволу, оплатність та закріплення за певною особою - це правові наслідки віднесення водокористування до спеціального. Причому законодавством можуть бути встановлені випадки, коли спеціальне користування здійснюється без дозволу (ст. 67 ВК) та безоплатно (ст. 69 ВК).

Варто зазначити, що чинне законодавство України передбачає три режими здійснення використання води: 1) з отримання спеціального дозволу та внесенням збору; 2) яке здійснюється за плату, проте без отримання спеціального дозволу; 3) яке здійснюється без отримання спеціального дозволу та безкоштовно (докладніше див. коментар до ст. 48 ВК). Формулювання ч. 1 ст. 47 ВК дозволяє загальним водокористуванням назвати саме третій його різновид.

Важливою гарантією права загального водокористування є встановлення прибережних захисних смуг (див. ст. ст. 88 - 90 ВК).

До частин четвертої та п'ятої. Щодо оренди водних об'єктів див. ст. 51 та коментар до неї.