Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:

1) можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;

2) містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;

3) містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;

4) містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації;

5) перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; 

6) за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;

7) призводять до підвищення температури води водного об'єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; 

8) є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.

Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється.

Коментар:

До частини першої. Щодо поняття нормативу ГДК див. ст. 1 ВК.

Існуючі нормативи ГДК характеризуються істотними недоліками. Зокрема, за спільної дії, наприклад, кількох речовин навіть у випадках, коли концентрація цих речовин у середовищі нижче ГДК, можлива значна шкода125. Спільна дія кількох шкідливих факторів може бути адитивною (шкідливі наслідки додаються) і навіть синергичною (шкідливі наслідки від спільної дії більші, ніж за ізольованого впливу факторів такої самої інтенсивності)126. Це передбачає необхідність нормування комбінацій небезпечних факторів127. Але встановити нормативи для всіх можливих комбінацій хімічних речовин (а є ще фізичні фактори впливу) - завдання, поза сумнівом, абсолютно нереальне.

Слід також зазначити, що сумнівною є адекватність поставленій меті навіть тих кількох сотень нормативів санітарно-гігієнічного характеру, що вже існують128. За таких умов все більш актуальним є регулювання скидання забруднюючих речовин у води за т.зв. принципом ALARA (абревіатура від - As Low As Reasonably Achievable - "настільки низький, наскільки це можливо у межах розумного")129 чи за допомогою аналогічних правових інструментів130. Такий шлях є апробованим у світі та перевірений практикою131, хоча і викликає певні проблеми у застосуванні, зокрема, не дозволяє здійснювати контроль за об'єктами, які є неточковими джерелами забруднення (наприклад, ферми, лісництва) тощо132.

Для отримання дозволу на здійснення водокористування у вигляді скидання стічних вод у водні об'єкти, необхідно розробити та затвердити нормативи граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин (далі - ГДС). Щодо визначення ГДС див. ст. 1 ВК.

Нормативи ГДС затверджуються територіальними органами Мінекоресурсів одночасно з видачею дозволу на спеціальне водокористування. Вони розробляються щодо речовин, скидання яких нормується і які передбачені списками А, Б, В, Г до Порядку розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується, затвердженому ПКМ України від 11.09.96 N 1100 (далі - Порядок розроблення і затвердження ГДС).

Докладніше Порядок розроблення та затвердження регламентується Інструкцією про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженою наказом Мінприроди від 15.12.94 N 116 (далі - Інструкція N 116).

Проекти ГДС розробляють УкрНЦОВ133 Мінприроди України (головна організація), його державне дочірнє підприємство ПНДТЕП134 або інші організації, що отримали дозвіл Мінприроди України на засадах їх атестації (п. 2.24 Інструкції N 116).

Для розроблення ГДС необхідні вихідні гідрологічні, гідрохімічні та інші дані. Згідно з підпунктом 1.1 наказу Мінприроди "Про отримання вихідних гідрометеорологічних даних" від 15.04.2002 N 146 територіальні органи Мінприроди повинні приймати проекти нормативів ГДС, у складі яких містяться офіційно отримані в органах Держгідромету.

До частини другої. Пп. 1 - 3 коментованої статті зроблено спробу запровадити систему, подібну до ALARA, встановивши при цьому певні критерії "найкращих" технологій. Проте відсутність належного підзаконного правового регулювання реалізації цих положень перетворює їх у декларації.

Пп. 4 - 7 містять імперативні заборони, порушення яких має розглядатися як підстава для припинення права спеціального водокористування (п. 6 ч. 1 ст. 55 ВК) та застосування інших заходів юридичної відповідальності (див. коментар до ст. ст. 110, 111 ВК).

Щодо нормативів ГДК та ГДС див. коментар до ч. 1 даної статті.

"Кубові залишки" - це залишки від перегонки (ректифікації) хімічних речовин, як правило, токсичні.

"Шлам" (нім. Schlamm - бруд) - відходи продукту у вигляді осаду від промивання рудних матеріалів, що складають пилові та дрібні його частки.

До частини третьої. Коментовану частину слід розуміти як заборону створення штучних струмків або ставків із забруднених вод, що призводило б до забруднення ґрунту та розвитку водної ерозії.