1. У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

2. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

3. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Коментар:

1. Зміст будь-якого договору становлять взаємні права та обов'язки його сторін. Одним із основних обов'язків набувача є надання відчужувачу належного догляду. Сторони договору самостійно визначають в договорі розмір, обсяг і періодичність надання матеріального забезпечення, види і зміст догляду, а також ступінь конкретизації цих умов. Матеріальне забезпечення може полягати як у грошовому, так і натуральному утриманні (придбання продуктів харчування, одягу та інших предметів першої необхідності). Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Допускається також залучення третіх осіб до здійснення догляду. Договором довічного утримання (догляду) може бути передбачений обов'язок набувача надавати відчужувачеві різні види допомоги. Загальним правилом для визначення періодичності матеріального забезпечення є щомісячне надання (ст. 751 ЦК), якщо договором не передбачені інші періоди.

2. Частина 2 ст. 749 ЦК встановлює правові наслідки незазначення в договорі видів матеріального забезпечення. У цьому випадку спір підлягає вирішенню відповідно до засад справедливості та розумності.

3. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача (ч. 2 ст. 755), що припиняє і зобов'язання набувача. Проте є один виняток із загального правила, відповідно до якого на набувача покладається обов'язок поховати відчужувача. При цьому, якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на поховання повинні бути справедливо розподілено між ними та набувачем.