1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.

Коментар:

Оскільки заповідальний відказ є нерозривно пов'язаним з особою, на користь якої він встановлений, смерть такої особи тягне за собою припинення юридичної сили відказу. Причому ст. 1239 ЦК передбачає лише один випадок втрати чинності відказом - якщо смерть відказоодержувача настала до відкриття спадщини. Проте смерть відказоодержувача, яка настала після відкриття спадщини, також має тягнути за собою припинення відказу з огляду на його особистий характер. Незважаючи на відсутність прямої вказівки про це у законі, висновок про припинення чинності легату внаслідок смерті відказоодержувача є очевидним, адже право вимоги до спадкоємця щодо виконання легату не може бути об'єктом правонаступництва. В даному випадку за аналогією може бути застосована норма абзацу другого ч. 2 ст. 1238 ЦК, за якою право користування майном, одержане за відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача. Ця норма яскраво засвідчує неможливість переходу до спадкоємців відказоодержувача права, що складає зміст відказу.

Таким чином, якщо відказоодержувач помер хоча і після відкриття спадщини, проте до реалізації права на відказ, належне йому право вимоги до спадкоємця втрачає чинність.