1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, встановленому засновницьким договором.

2. Рішення про виключення зі складу учасників повного товариства може бути оскаржене до суду.

Коментар:

Виключення учасника з повного товариства можливе лише за істотних підстав, а саме: в разі систематичного невиконання або неналежного виконання учасником обов'язків, покладених на нього товариством, або у тому випадку, коли учасник перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства. Стаття не передбачає, що вважається систематичним невиконанням чи неналежним виконанням своїх обов'язків, які дії чи бездіяльність учасника повинні бути розцінені такими, що перешкоджають досягненню цілей товариства, чи повинна бути нанесена в цих випадках матеріальна шкода товариству як обов'язкова підстава для виключення, її розмір тощо. Тому доцільно ці моменти визначити в засновницькому договорі. Цей підхід, насамперед пояснюється тим, що коментована норма насамперед містить оціночні категорії.

Порядок виключення учасника обов'язково повинен бути передбачений в засновницькому договорі, оскільки це є істотною умовою останнього. Коментована стаття не передбачає правила, яке вимагає згоди всіх учасників при вирішенні питання про виключення учасника. Проте при настанні такої події, вона потребує внесення відповідних змін до засновницького договору. Відповідно до ст. 120 ЦК України засновницький договір підписується всіма учасниками, за такими ж правилами вносяться і зміни до нього. Відтак, питання про виключення учасника зі складу товариства повинно приймається одноголосно (за винятком голосів учасника, щодо якого приймається таке рішення). Засновницьким договором може бути передбачений і судовий розгляд цього питання.

2. Учасник, який вважає, що рішення про його виключення зі складу товариства є неправомірним, має право оскаржити це рішення до суду. Таким чином, ч. 2 коментованої статті є нормою - гарантією. Необхідно також зазначити, що відповідальність, яка передбачена ч. 3 ст. 124 ЦК України, стосується учасника, який вибув. Кодекс розрізняє такі поняття як вибуття та виключення з повного товариства, тому правила вказаної статті, не застосовуються до учасника, якого виключено.