1. Право володіння припиняється у разі:

1) відмови володільця від володіння майном;

2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;

3) знищення майна.

2. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Коментар:

1. Частина перша коментованої статті передбачає випадки припинення права володіння. Зокрема передбачається, що право володіння припиняється у разі відмови володільця від володіння майном; витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; знищення майна.

Слід відмітити, що названі підстави за своєю природою є більш характерними для фактичного володіння, а не для права володіння як це передбачено у коментованій статті. Про це свідчить у першу чергу те, що перша з наведених підстав відмови володільця від володіння майном наприклад неприйнятна у разі набуття володіння за договором, оскільки одностороння відмова від договору не допускається правилами ЦК України. Також не може бути припинене шляхом односторонньої відмови володіння емфітевти та суперфіціарія.

Витребування майна від володільця власником майна або іншою особою також не є у повній мірі "чистим" випадком припинення права володіння, оскільки: по-перше, для такого припинення є обов'язковою вказівка закону; по-друге, витребовування речі може здійснюватись тільки стосовно незаконного володільця; і на кінець по-третє за своєю суттю витребовування є не стільки підставою для припинення, скільки способом захисту прав. Адже не може бути підставою припинення сама тільки дія по витребовуванню, для цього, у більшості випадків, потрібно вчинити позов про витребовування майна з чужого незаконного володіння і тоді така підстава припинення перетворюється у вимогу про повернення майна. Тому, п. 2 ч. 1 коментованої статі має бути вдосконалений у відповідному напрямку.

Щодо знищення майна, то ця підстава у всіх випадках тягне за собою припинення права володіння. Разом з тим варто розмежовувати факт знищення від інших форм непридатності майна (пошкодження, занедбаність тощо). У статті йдеться про приведення визначеного майна до такого стану, який виключав би його подальше використання, або подальше використання такого майна за первісним цільовим призначенням стало б неможливим.

2. У другій частині коментованої статті передбачається, що право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Такими випадками можуть бути, вилучення майна з метою суспільної необхідності, звернення стягнення на майно за боргами володільця, смерті володільця. Загалом такими підставами цілком можуть бути усі підстави передбачені ЦК України для припинення права власності, а також підстави передбачені ч. 1 ст. 397 та ст. 400 ЦК України.