1. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

2. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Коментар:

Цивільний кодекс визначає принцип реального виконання зобов'язань, відповідно до якого зобов'язання має бути виконано в натурі, тим способом, про який домовилися сторони. У зв'язку з цим боржник, який сплатив неустойку, зобов'язаний також виконати своє зобов'язання в натурі, тобто передати річ, виконати роботи, надати послуги, сплатити гроші або виконати інші обов'язки, які покладені на нього договором.

Оскільки сплата (передача) неустойки та відшкодування збитків є самостійними формами цивільно-правової відповідальності, ч. 2 ст. 552 дозволяє їх одночасне застосування в разі порушення зобов'язання. Співвідношення сплати (передачі) неустойки та відшкодування збитків встановлене статтею 624 ЦК, а також положеннями ст. 232 Господарського кодексу.

В практиці застосування неустойки виділяють чотири види неустойки у співвідношенні її із збитками:

а) штрафна неустойка - наявність якої дозволяє стягувати збитки в повному розмірі понад суму неустойки;

б) залікова неустойка - що дозволяє стягувати збитки в сумі, не покритій неустойкою;

в) альтернативна неустойка - що надає кредитору право вибору, звертатися до боржника з вимогою про сплату (передачу) неустойки або вимагати відшкодування збитків;

г) виключна неустойка - яка не дозволяє кредитору вимагати відшкодування збитків навіть за їх наявності.

ЦК України містить положення, відповідно до якої в разі відсутності домовленості сторін про характер неустойки, вона є штрафною. В свою чергу Господарський кодекс України (ст. 232) зберіг підхід ЦК УРСР 1963 р. та встановив правило, що в разі відсутності іншої домовленості між сторонами неустойка матиме заліковий характер. При цьому в договорі може бути встановлені неустойки інших видів.