1. Кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

3. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

Коментар:

1. Крім привабливих для ретентора положень інституту притримання, на нього покладаються і певні обтяження у вигляді обов'язків щодо притримуваної речі. На жаль, в Кодексі не визначено моменту, з якого на кредитора покладаються відповідні обов'язки. Виходячи з визначення притримання, можна дійти висновку, що обов'язки з'являються в ретентора уже з моменту виникнення права притримання. Коло обов'язків кредитора, який притримує річ у себе, визначає ст. 595 ЦКУ.

2. Згідно із ч. 1 статті 595 ЦКУ на кредитора покладається обов'язок негайно повідомити боржника про притримання належної йому речі.

Повідомлення, яке може бути оформлено як лист чи заява, згідно із ст. 547 ЦКУ складається в простій письмовій формі за підписом ретентора та скріплюється печаткою (для юридичних осіб). Таке повідомлення може бути подане особисто, із залученням технічних засобів зв'язку або в електронній формі з дотриманням вимог ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронний цифровий підпис", що відповідає вимогам ст. 207 ЦКУ щодо письмового оформлення правочинів. У повідомленні ретентор виявляє свій намір притримати річ у себе.

При тлумаченні терміна "негайно", який вживається у коментованій нормі, слід враховувати, що ретентор сам зацікавлений в оперативному повідомленні боржника про притримання речі. Згідно із умовами основного договору він, як правило, повинен повернути річ, яка перебувала у нього у володінні. Інакше із титульного (законного) володільця кредитор перетворюється у незаконного, тобто у правопорушника. Згідно із ст. 612 ЦКУ він вважається боржником, що прострочив виконання свого обов'язку за основним договором і зобов'язаний повернути річ законному власнику. Щоб запобігти цьому, ретентор, прийнявши рішення про застосування притримання, повинен направити боржнику повідомлення про свій намір скористатися цим правом негайно, тобто на наступний день після встановлення порушення боржником свого зобов'язання за основним договором, але не пізніше останнього дня володіння річчю на законних підставах. При цьому враховується час, нормально необхідний для доставки документів по території України з урахуванням попереднього досвіду документообігу, що вже встановився між сторонами.

3. У ч. 2 ст. 595 ЦКУ закріплено положення, згідно з яким кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини. Із наведеного випливає, що на кредитора, який притримує річ, покладається обов'язок вживати всіх необхідних заходів щодо її збереження, здійснювати охорону, належний нагляд, піклуватися про притримувану річ, як про свою власну. Вибір відповідних охоронних заходів залежить від виду речі, що притримується.

На правовідносини в частині зберігання притримуваної речі необхідно поширити норми ЦКУ про зберігання. Як випливає із ст. 954 ЦКУ, положення глави 66 ЦКУ застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону. Зокрема, зважаючи на те, що таке зберігання здійснюється безоплатно, за ретентором слід визнати право на відшкодування необхідних витрат, понесених у зв'язку із вжиттям охоронних заходів (ч. 3 ст. 947 ЦКУ) тощо.

Якщо ретентор доведе, що він вжив всіх необхідних заходів щодо збереження речі, а негативні наслідки настали поза його волею (наприклад, викрадення автомобіля з гаража зі зламом замків), то він звільняється від цивільно-правової відповідальності.

4. Важливим обов'язком кредитора, закріпленим у ч. 3 ст. 595 ЦКУ, є заборона користування річчю, яку він притримує. У зв'язку з цим ретентор позбавляється права вилучати корисні властивості речі для задоволення власних потреб, в тому числі він не має права отримувати доходи від притримуваної речі тощо.

Незважаючи на покладання на кредитора цілого ряду обов'язків, на жаль, в параграфі 7 глави 49 ЦКУ не міститься спеціальних положень щодо відповідальності за їх невиконання. В даному випадку доцільно застосовувати загальні положення ЦК України про цивільно-правову відповідальність.