1. Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 145 Цивільного процесуального кодексу України

1. За загальним правилом призначення експертизи - це факультативна процесуальна дія. У більшості справ експертизи не призначаються. Проте є випадки, коли призначення експертизи стає обов'язком суду.

Суд зобов'язаний постановити ухвалу про призначення експертизи, якщо:

- для з'ясування цих обставин потрібні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла;

- клопотання про призначення експертизи заявлено обома сторонами;

- клопотання заявлено хоча б однією стороною у випадках, коли предметом експертизи є встановлення характеру і ступеня ушкодження здоров'я; психічного стану особи; віку особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Зазначені обставини повинні мати значення для справи та входити до предмета доказування.

2. Якщо, незважаючи на заявлене клопотання, суд відмовляє у призначенні експертизи, то це вважається порушенням принципу змагальності цивільного процесу, може призвести до необґрунтованого вирішення справи.

3. Обов'язкова судово-психіатрична експертиза психічного стану особи призначається незалежно від клопотання заявника у справах про визнання особи недієздатною (ст. 239 ЦПК).