Стаття 4. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин

1. Не є предметом регулювання цього Кодексу:

майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;

земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;

трудові відносини;

фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;

адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

2. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

3. До господарських відносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються правила цього Кодексу.

Коментар:

1. Розмежування предмета правового регулювання за цим Кодексом, з іншими видами відносин, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, має суттєве значення для застосування господарського законодавства. Це викликано тим, що деякі відносини, пов'язані із господарською діяльністю, мають схожі ознаки з господарськими відносинами, але держава з метою забезпечення реалізації суспільного інтересу встановлює певну специфіку їх правового регулювання.

По-перше, господарські відносини розмежовуються з майновими та особистими немайновими відносинами, що регулюються Цивільним кодексом України. Господарські відносини також мають майновий і немайновий характер та можуть виникати, у тому числі, на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності, як це передбачено законодавством. У зв'язку з цим п. 1 ст. 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Історично юридичні конструкції щодо формалізації виникаючих відносин у господарській сфері, які знайшли своє відображення у правових нормах, розроблені видатними вченими-цивілістами та цивільно-правовою наукою. Немає сенсу переносити певні правові норми з одного законодавчого акта до іншого, повторюючи їх. Тому законодавець передбачив субсидіарне правове регулювання, інтегруючи певні цивільно-правові норми в господарське законодавство шляхом бланкетного посилання на них.

Разом з тим Господарський кодекс України передбачає багато особливостей, які обумовлені метою правового регулювання - підтримання та усталений розвиток економіки (економічної системи), здійснення такого регулювання господарських (економічних) відносин, яке забезпечує економічну конкуренцію та конкурентоспроможність економіки і національних товарів на світових ринках. У свою чергу така мета обумовлена публічними інтересами суспільства та зобов'язаннями держави щодо забезпечення суспільства певними матеріальними благами, які створюються у сфері суспільного виробництва. Тому певні відносини, що виникають у господарській сфері, врегульовані по-іншому, ніж передбачено цивільним законодавством для тотожних відносин у приватній сфері, без врахування вимог сучасної економіки.

По-друге, не є предметом регулювання цього Кодексу земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря. Особливістю наведених відносин є те, що вони стосуються природних ресурсів, які є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Незважаючи на використання цих ресурсів у господарській діяльності та вплив на них результатів господарської діяльності, виникаючі відносини потребують особливого врегулювання, що пов'язано із закріпленими Конституцією України обов'язками держави щодо їх збереження. Таке правове регулювання знайшло своє відображення у Земельному кодексі України, Кодексі України про надра, Водному кодексі, Лісовому кодексі, в Законах України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про природно-заповідний фонд", "Про охорону атмосферного повітря" та в багатьох інших нормативних актах.

По-третє, трудові відносини також регулюються окремою галуззю законодавства - законодавством про працю, основу якого складає Кодекс законів про працю України.

По-четверте, Господарський кодекс України не регулює фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, які виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. Бюджетні відносини, які виникають у процесі складення, затвердження бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням бюджетів усіх рівнів, врегульовані бюджетним законодавством, основу якого складає Бюджетний кодекс України, та законами України про Державний бюджет України, іншими нормативно-правовими актами. До наведених фінансових відносин також належать відносини з приводу сплати податків, які врегульовані податковим законодавством.

По-п'яте, не є предметом регулювання за Господарським кодексом України, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Мова йде про статус органів державного та місцевого управління (функції, повноваження, порядок реалізації повноважень цих органів), а також про статус фізичних і юридичних осіб у відносинах адміністративно-правового характеру, що врегульовані спеціальним законодавством.

2. Частина 2 встановлює пріоритетність застосування Господарського кодексу України до особливостей майнових відносин, що виникають у господарській сфері, та до імперативного розмежування застосування різнорідних правових норм. Це обумовлено специфічними загальними принципами господарювання (ст. 6 цього Кодексу), особливою метою правового регулювання у господарській сфері, завданням підтримання правопорядку у сфері господарювання.

3. У частині 3 статті передбачена можливість застосування норм Господарського кодексу України до відносин, які виникають у торговельному мореплавстві та які прямо не врегульовані у Кодексі торговельного мореплавства України. У даному випадку Господарський кодекс України виступає як загальний закон по відношенню до спеціального закону - Кодексу торговельного мореплавства України.