Стаття 223. Строки реалізації господарсько-правової відповідальності

1. При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

2. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

Коментар:

1. Частина 1 коментованої статті містить загальне правило щодо застосування в господарських відносинах загального та скорочених строків позовної давності, передбачених Цивільним кодексом України. Відповідно до законодавства позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із заявою про захист свого права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Скорочені строки позовної давності застосування господарсько-правової відповідальності встановлені щодо вимог:

- про стягнення неустойки (штрафу, пені);

- у зв'язку з недоліками проданого товару;

- у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.

Крім того, на сьогодні законодавець надає можливість учасникам господарських відносин самостійно вирішувати питання строків позовної давності за домовленістю між собою. Так, домовленість може виражатися або у вигляді відповідного застереження, внесеного до договору, або у вигляді укладення окремої угоди між сторонами. При цьому слід пам'ятати, що сторони можуть лише збільшувати строки позовної давності порівняно із тими, що визначені законодавством.

2. Щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання, то вони є спеціальними. Так, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (див. коментар до ст. 250).